<span>Я давно мечтал сходить с дедом на рыбалку, но все не мог решиться рано встать. Наконец, мне удалось побороть "молодецкий сон", и вот мы идем ранним утром к реке. В лощине лежит густой туман. Солнце едва поднимается над горизонтом. Утро тихое и прохладное. Дед говорит, что в такое утро должно хорошо клевать. Я надеюсь на богатый улов - иначе зачем так рано вставать. На реке уже кое-где сидят самые заядлые рыбаки. У каждого есть свое любимое место. Дед идет к старой иве, склонившейся к воде. Ему нравится закидывать удочку под корягу - там водятся ерши. Вообще-то в нашей речке рыбы меньше, чем рыбаков на берегу, но это неважно. Этим людям приятно просто посидеть ранним утром у воды, подумать о своей жизни, помечтать о будущем. Я же хочу наловить рыбы, поэтому суечусь и произвожу много шума. Дед недоволен, что я распугиваю рыбу. Но новичкам везет: не успел я забросить удочку, как выловил карасика, потом сразу же следом ерша. Дед же заохал от такой скоростной ловли. Но на этом мое везение закончилось. Я постоянно дергал за удочку, но то ли рыба срывалась, то ли ее вовсе не было. Вскоре я потерял всякий интерес к рыбалке и пошел купаться вниз по течению, где уже собрались мои сверстники.</span>
Я їздила на ескурсію в ліс . В лісі в якому була ескурсія дерева були мов живі.1. Мова дерев це гілки . 2 . В кожному лісі є джерело яке протікає в грунт , так освіжаються дерева .
Таку чудову пору, як осінь я кожного разу чекаю з нетерпінням. Саме в цей час відчувається неабиякий спокій та душевне умиротворення. Кожну хвилину тіло потребує затишку, тому хочеться загорнувшись у теплу ковдру сидіти на підвіконні з гарячою чашкою кави та спостерігати за стікаючими по склу вікна каплями дощу. Якщо теплий одяг зігріває тіло, то душевні розмови з дорогими людьми - душу. Та інколи восени прагнеш побути наодинці своїми думками, переосмисливши багато речей. Бо саме в цей час людина стає більш серйознішою, у зв‘язку з погодою і звичайно з почавшоюся буденною рутиною. Осінь, оскільки сама справжня трудівниця, яка приносить багато смачних врожаїв, закликає і всіх інших працювати. Хтось на роботу, комусь час до університету або ж школи, ну а деякі поки що ходять тільки в садочок і пізнають цей світ. Хоч відпочинок і скінчується та потрібно братися за розум, кожен з нас в деякі моменти, ніби перетворюється на маленьку дитину, яка хоче зібрати багато-багато опалого листя в одну кучу та без перестанку, відчуваючи з кожним разом все більший і більший азарт у душі, з розбігу стрибати в неї. І природу не обійшли зміни. Повітря на вулиці стає особливо пряним та в ньому відчувається трішки гіркуватості, як міцна кава вранці. Осінь особливо дбайливо віднеслась до вбирання дерев. Усі золоті та багряні кольори подарувала саме їм. Не пошкодувала найкращої фарби для кожного листочка, старанно розфарбувавши його у різні відтінки. А воно в свою чергу, в знак великої вдячності за новий образ, під спів вітру, танцює свій повільний вальс. Все таки це дійсно особлива пора з неповторними та осліпляючими очі художника своїми пейзажами.