Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга — дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина в хустинці, студент.
Женя теж прилаштувався в кінець черги. Його помітили не зразу, мабуть, думали, що він теж артист. Але хлопчик не вмів грати, він повернувся спиною до черги й почав роздивлятися чоловіка за знімальною камерою.
Режисер Альтов одразу побачив зайвого героя й роздратувався: чомусь перехожим цікавіше подивитися, як знімається кіно, а не сам фільм.
Альтов прогнав Женю. Через деякий час хлопець знову опинився на знімальному майданчику, і режисер, помітивши це, невдоволено насварився пальцем.
Знімати скоро закінчили. Хлопчик був невдоволений — яке це кіно, коли ні переслідування шпигунів, ані поїздів, що мчать, ні кораблів, що пливуть під білими вітрилами. Якась буденна черга, і все.
Альтов крикнув Жені, щоб ішов додому, потім вирішив покатати захопленого глядача на машині. Режисер розумів, що не вартий захоплення хлопчини, тому йому захотілося зробити для Жені щось гарне. Він показав хлопчику будівництво, на якому буде знімати новий фільм. І сказав, що там немає нічого цікавого. Потім запитав, чи хоче Женя зніматися в кіно, наприклад, у фільмі «Олень Август». І розповів, що це про золотошукачів, які заблукали в тайзі і яких урятував хлопчик на ім'я Август.
Женя одразу уявив собі й тайгу, і багато оленів із замріяними її. Сказав про це режисерові, той засміявся — й видіння зникло, шився лише брудний будівельний майданчик, її мов відчув неприязнь до Жені. Хлопчик зміг уявити те, що недоступне йому, режисерові. І, мабуть, не здогадується про своє обдарування, про свою неповторність.
Треба було повертатися додому. Женя відчув зміни в настрої режисера й не наважився спитати про фільм. Подумав, що в усьому і олені, яких він побачив. Сказав Альтову, що, може, й не було ніяких оленів, чим розсердив того ще більше.
Повертаючись додому, Женя вирішив, що сам поставить фільм, буде грати в ньому і врятує золотошукачів. Весело застрибав і раптом зупинився: назустріч йому йшло багато мовчазних весняних оленів.
Коментар
В оповіданні Є. Гуцала говориться про непростий світ кіномистецтва, про стосунки дорослих та дітей, про те, що треба берегти неповторність своєї душі, свою індивідуальність. Хлопчик Женя — мрійливий, захопливий, з багатою уявою, тонкими відчуттями. Він дав урок творчості навіть відомому кінорежисерові. Дуже важливо, що невдача не розчарувала його, не зломила, а привела до рішення діяти, творити, довести справу до кінця. Тому й прийшли до нього чарівні олені.
<span>І. П. Котляревський є основоположником нової
української літератури. Новаторство Котляр
виявилося перш за все у нац. забарвленні етнографічного матеріалу у поемі
"Енеїда". Котляр вдалося не просто
відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки
використанню живої мови, а саме київсько-полтавського діалекту. Поема
"Енеїда" — травестійно-бурлескна. Травестійними називаються твори, у
яких на основі відомого сюжету письменники створюють власні образи.
Котляревський, пишучи про пригоди троянців, відтворює характери, побут, звичаї
українців з великою детальністю. Автор
доводить читачам що українці – це
духовно багатий народ зі своєю історією, мовою, традиціями. Тому твір цілком можна назвати енциклопедією
українознавства. </span>
<span> Головним
героєм поеми є Еней. Він зображений веселим, дотепним, сміливим, але трохи
легковажним і гарячкуватим. Проте, не зважаючи на деякі недоліки, персонаж
постає перед читачами хоробрим полководцем, хорошим державним діячем. В його
образі відображено багато рис українського характеру. Його натура дуже
суперечлива. У всіх ситуаціях Еней веде себе по-різному. Він буває то несерйозним, то
мудрим і пильним. У своєму творі
Котляревський ввів елементи народного бачення світу, в якому реальність
переплітається з фантастикою. Всі сюжетні події супроводжуються народним гумором і сатирою. Найхарактернішою
рисою поеми є народність. Зображення народного життя супроводжують читача
впродовж усього сюжету. В Енеїді добре змальовано народні гуляння, свята, ігри,
танці, звичаї, повір’я, побут, а також згадуються українські імена і страви. Автор обізнаний не лише в народній кулінарії,
а й з не меншою точністю описав народний одяг та взуття. Юнона, збираючись
їхати до Еола, «взяла спідницю і шнурівку», «сховала під кибалку мичку». Венера, відправляючись до Зевса, «взяла очіпок
грезетовий». Згадуються у творі елементи одягу: корсет шовковий, запаска, червоні
чоботи, хустка з полотна, а також народні інструменти, танці і народне
образотворче мистецтво. В поемі яскраво описані народні вірування і уявлення
про потойбічний світ. </span>
«Енеїда» І. П. Котляревського є
неперевершеним твором, справжньою енциклопедією українознавства, у якій знайшли
своє відображення життя та побут українців, їх духовні прагнення, моральні
принципи, характер і душа нашого народу.
Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби