Тим ,що анотація - короткий виклад змісту книги,тобто скорочений її зміст,
а реферат - докладний опис якоїсь роботи чи певного дослідження.
-Чи потрібні в 9 класі уроки музики?
-Я думаю що так.
-Чому?
-Тому,що музика це мистецтво яке вчить нас чути прикрасне.
-Я думаю ти правий!
-Дякую.
1. твір
Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової матері, де милувалася мальовничою природою. Для нас Україна з її славною історією та трагічною долею є рідною. Пишаємося тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а тільки мужньо захищала свої кордони від жорстоких загарбників.
Кожен, хто вважає себе патріотом України, повинен відстоювати честь Вітчизни, її матеріальні, культурні надбання, природні ресурси, саму природу, землю, воду, повітря.
Звертаюся до однолітків із закликом дбати про майбутнє країни. Бо тільки від нас залежить доля України та її народу, який заслужив вільне, багате й щасливе життя на рідній землі. Настав нарешті час, коли ми можемо зняти панцир смутку, туги, неволі. Наша безмежна любов повинна заграти веселкою над воскреслою державою у самому центрі старої матінки — Європи.
Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. Бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. Від цього нікуди не дітись. Хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. Ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. Нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. То про яку тоді відповідальність можна говорити?! Гадаючи, що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. Але насправді це не так. Кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. З цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. Людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. Та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. Інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. Працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.<span> </span>
Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева, легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них листя, щедро встеляючи ним землю під ногами. Жоден художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами. <span>Несподівано закінчилося тепле літо. Небо стало сіре і похмуре. Сонце все частіше ховається за сиві хмари. Дерева вбралися у яскраві шати. Час від часу пустотливий вітер зриває листки із дерев і жбурляє їх на землю. Один такий листок раптом залетів до мене у відкриту кватирку. Це осінь постукала до мене у вікно.</span>