На це питання можна дивитися з різних боків... Частково винен батько, бо не зміг учасно зупинити дочку від скоєння самогубства... Частково винна сестра Тетяна, бо не змогла впевнити Катрусю, що життя продовжується, незважаючи ні на що. Але це доля. Катю нічого не могло зупитини. Винуватими є тільки Катя, бо не змогла нічого подіяти зі своїм горем, та доля, бо через збіг обставин, коханий Катрусі Василь заигув -- утопився в річці.
Йшли ми якось із дідом полем додому. А навкруги така тиша благословенна,
що чутно шелест кожного колоска. І тоді дідусь пошепки,
щоб не поторбувати цю ідилію питає в мене
-Чи знаєш ти, онуко, про що колосся в полі шелестить?
-Діду, та хіба ж воно не від вітру шелестить?
-ні, це колоски розмовляють між собою. І лиш тільки уважна, терпляча людина може
почути ту розмову. Розповідають вони один одному легенди про кохання, людську працю,
великі битви.
-Дідусю, а ти чув їх розмови?
-чув. одну чи дві.
-розкажи, будь ласка.
-ну, добре. Було це дуже давно. Жили по-сусідству маленькі дівчинка та хлопчик.
Звали їх Марічка та Іванко. З дитинства вони дружили, гралися один із одним.
І обидва вони сильно любили працювати на землі та піклуватись про різні рослини.
Батьки підтримували дітей та усіляко допомагали їм. Та одного дня батьки розповіли
їм сумну новину: гілочки маленької вишеньки, яку діти посадили лише рік тому,
поламав вітер і, наврядчи, радуватиме вона їх своїми плодами. Діти засмутились,
але не здалися вони стали ще більше піклуватись про вишеньку. Кожного дня навідувались до неї,
поливали її, лікували і просто розмовляли із бідним деревцем. І через деякий час
стала вишенька одужувати, потроху розправляти свої змучені віти. А діти не переставали
навідуватись до неї, продовжували розповідати їй власні казки та оповіді. І отак
завдяки їх піклуванню та любові до маленького дерева, через рік раділи діти
із батьками першій вишенці, а згодом і другій... А Марічка з Іванком продовжували
навідуватись до своєї вишні. Так і виросли разом маленькі вишенька, Марічка та Івнко.
А із маленької любові до дерева виросло велике кохання Марічки до Іванка. І досі
їх діти грають під тією вишнею, а Марія з Іваном відпочивають у її затінку
та згадують своє дитинство.
-Гарна історія, розкажи ще.
-Е ні. Наступну казку розкажи ти мені.
-Яку?
-А ти послухай про що тобі колосся розкаже...
...Я вже виросла, проте досі, коли йду поряд із полем, згадую ті казки з дитинства та прислухаюсь, може почую ще якусь легенду чи казку...
Пішов козак світ за очі;<span>Плаче козак — шляхи биті</span>
Казка Говорюща риба вчить нас слухати інших. Якби жінка рибалки послухала цю рибу, вона б не стала обідом. Рибалка знайшов собі друга, бо вмів слухати інших.
<span>ого навчає нас Біблія?Згідно з розповіддю Старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ "Не сотвори собі кумира", який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.Заповідь "Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно!" може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.Наступна заповідь "Шануй свого батька та матір свою, щоб довго були твої дні на землі!.." навчає шанувати батьків не тільки заради продовження тривалості власного життя, а й для того, щоб бути позитивним прикладом для дітей: ти шануєш батьків, і, спостерігаючи це, твої діти будуть шанувати тебе в похилому віці.Наступна заповідь "Не вбивай!" Вона стосується всього живого — людей і тварин. Тварину не можна вбивати без потреби. Вбивство людини — це смертний гріх. Це ж стосується і самогубства — сам себе не вбивай, бо життя подароване людині Богом, і тільки він може його відібрати.Заповідь "Не чини перелюбу!" навчає чистоти й цнотливості у стосунках між чоловіком та жінкою.Тільки те, що створене твоєю власною працею, належить тобі, — </span>