Архаїзми — застарілі слова, сполучення слів, морфологічні форми слів і синтаксичні конструкції, які належать до пасивної лексики, використовуються зрідка з певною стилістичною, функціонально-виражальною метою.
Н.в. тисяча сорок сім, вісім десятих
Р.в. тисячи сорока сіми, вісьми десяту
Д.в. тисячі сорока семи, вісьмом десятим
З.в. тисячу сорок сім, вісім десятих
О.в. тисячею сорокома семи, вісьмома десятими
М.в. на тисячі сорока семи, на восьмі десятих
Клич.в. тисяче сорок сім, вісім десятих
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
1.Зелене листя на дереві шелестіти, мовби матусина колискова.
2.Зимові бруньки переливались на золотому сонці, ніби діаманти.
3.У величному небі з'явилась блискуча веселка, як яскрава пляма на мольберті художника.
4.Мелодійна скрипка грала, наче солов'їний спів у весняному лісі.
5.З дерев опадало жовте листя, неначе золото.
Прошу прощения за возможные орфографические ошибки)