"Людина" — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...
<span>Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?" Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність. </span>
<span>Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна допомога, потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну допомогу? Подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це? </span>
<span>Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми, — людяності. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети.</span>
Образи:
<span>1.</span>Іван
Палійчук – 19 дитина в сім’ї. Часто проводив час в лісі, адже не відчував спокій поруч з людьми. Згодом
знайомиться з Марічкою Гутенюк – донькою ворожого роду. Спочатку між ними
зароджується дружба, а далі – кохання. Через смерть батька Іван пішов працювати
на полонину, але повернувшись додому, він дізнається, що Марічка загинула. 6
років про Івана нічого не чути, на 7 рік він повертається додому і одружується
з Палагною. Та весь час він згадує Марічку. Одного разу він побічив нявку в
образі коханої, через що впав з гори і загинув.
<span>2.</span>Марічка
Гутенюк – кохана Івана. Має великий талант:складає вірші, гарно співає. Коли
Іван пішов в полонину, падає в Черемош і гине, її тіло знаходять в іншому селі.
<span>3.</span>Палагна
– дружина Івана. Вона з багатої сім’ї, добра господиня. Через байдужість чоловіка стає коханкою сусіда Юри.
<span>4.</span>Юра –
сусід Івана та Палагни. Мольфар, має надприродні здібності. Стає коханцем
Палагни і намагається згубити Івана.
У творі дуже багато міфічних символів:
<span>1.</span><span>Символ
води. З однієї сторони це джерело життя, але з іншої – ріка смерті, яка забрала
Марічку.</span>
<span>2.</span>Земля
– середній рівень буття. Вона дуже схожа з характером головного героя, адже
може бути як квітучою, животворною, так і сухою, мертвою.
<span>3.</span><span>Міфологічні
істоти : вони живуть поряд з людьми; Іван знав, що на світі панує нечиста сила;
в лісах повно лісовиків, часто блукає чугайстр, нявки розводять танки, в скелях
ховається щезник; в ріках водяться русалки.
В кінці Іван помирає саме через нявку, яка явилася в образі Марічки. </span>