Зовнішність старця. (Серед них дідусь похилий, Зморщений, сиво-бородий, В сіряці на голім тілі, Хрест березовий несе.) Умови життя. (Камінь тут довкола мене — Се тверда, незламна ві-ра, Се мій дім і мій притулок, Подушка і накриття.) Призначення хреста для героя. (Хрест отсей — то мій товариш, Мійповірник у дні смутку, Оборона від спокуси І підпора у скону час.) Насолода самотністю. (Се мій світ. Усе мінливе Щезло геть. За-тихли крики, Гомін його життєвого Тут мене долетить.) Мислення на самоті. (Полишилось лиш постійне, Супокійне і ве-<span>личне.)</span>
П'єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. ТОбілевич намалював образ корисливого чоловіка та глибоко розкрив його характер. Цим образом автор засуджує нечесне життя, яке настало між багатими людьми, шахрайство, яке набуло в ті часи масового явища. Для Герасима найважливіше - купити землю, отже, потрібні гроші. ТОму всі його вчинки спрямовані на здобуття грошей. На жаль у нашому сучасному суспільстві дуже багато таких або схожих людей. Це актуально, але погано.
Рідна земля, Батьківщина, рідний край... Як гордо звучать ці слова із вуст справжнього громадянина свої країни, патріота...
Я часто задумуюсь над тим, чим насправді для мене є мій рідний край: колискою, де зросла і де проходять мої роки, чи це спадок, який дістався мені від предків? Я знаю точно: для мене рідна земля - місце, де я можу знайти спокій душі і підтримку.
Чи люблю я свій рідний край? Так, звичайно! Ця любов особлива, трепетна і чиста, сов джерельна вода, адже свій початок вона бере з мого серця,вона в моїй крові, нею мене збагачувала мати годуючи своїм молоком.
Любіть рідний край, шануйте його! Ніхто не знає що може статися завтра, куди занесуть нас крила долі. Цінуйте кожну мить проведену на своїй Батьківщині адже вона в нас одна.
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Доброта,любов,взаємопідтримака,та розуміння у творі приносять Сашко,та Софійка.Сашко,завжди був поруч з Софійкою,не кидав її у біді навіть тоді,коли їм загрожувала небезпека,а Софійка у свою чергу приносила любов та доброту людям,яким потрібна була допомога.