1.Балада - багатозначний, літературодовідчий і музикальний термін. Він виконується наспівно.
2.
<span>Всех авторов, пишущих о животных, объединяет любовь. Любовь к братьям нашим младшим. Как создаются рассказы о животных? Прежде всего, основой таких рассказов являются наблюдения- за повадками животных, за их образом жизни. Иногда рассказ можно сравнить с фотографией. Автор увидел эпизод из жизни животного и облек его в художественную форму. Не редко основой рассказа могут бытьстатьи про животных. В статье подробно, в деталях, описали повадки, поведение, образ жизни животных. Но широкий круг читателей такие статьи, как правило, не заинтересуют - "сухой", научный подход к изложению материала подчас вызывают скуку. А автор рассказа, используя этот материал, создает интересное для читателей произведение.</span><span>Если бы мы понимали язык животных, умели бы с ними разговаривать, то материал для написания рассказов о домашних и диких животных был бы не нужен. Поэтому писатели, вооружившись воображением, создают диалоги и монологи животных, используя при этом подлинные факты – разнообразные научные статьи, наблюдения, а также фото и видео материалы .</span><span>
Read more: http://dikiymir.ru/rasskazi-o-zivotnix.html#ixzz2risi96yf</span>
Сьогодні, Україна знаходиться на роздоріжжі між Європейським Союзом, який нараховує в собі 27 держав всієї Європи, та Євразійським Союзом, який складається з Росії, Білорусії і Казахстану. Питання в тому,який шлях краще обрати. Від нашого вибору залежить чи визнанає Україну світова спільнота, як незалежну, самостіну і сильну державу. Зрозуміло, що вибір не простий, але його необхідно зробити. Україна не може розриватись між двома політичними і економічними блоками.
<span>На мою думку місце України повинне знаходитись саме в європейській половині світового товариства. Незважаючи на проблеми і загальну неготовність українського народу повністю прийняти західні цінності, все-таки варто відзначити, що краще прагнути до того союзу, що об’єднує більш розвинені країн. Але, я з стараюсь з розумінням ставитись і до тих людей, які не розділяють мою точку зору і прагнуть, щоб Україна вступала у відносини з Росією. Роками ми були братьськими народами, а зараз стали ворогами. Проросійські настрої в нашій країні досить різкі і деколи навіть агресивні. Але ж ми один народ, як ми дійшли до такого? Ми повинні, в першу чергу думати про майбутнє наших дітей. Потрібно негайно припинити війну, яка відбувається на Сході України. Для цього варто робити впевнені та вирішальні кроки,які приведуть Україну до складу Євросоюзу.</span><span>Важка доля випала на український народ. Шлях становлення України був складним і тернистим. Але на нас ще очікує досить багато невирішених проблем і прийняття складних рішень, які допоможуть Україні стати твердо на ноги. Ми вже маємо національний герб, свій прапор, гімн і державну мову. Проте важлива боротьба ще попереду: за нашу культуру, рідну мову і Батьківщину. Ми пробудили в собі відчуття єдності і готові піднятись з колін. Але як це зробити?Якою дорогою краще піти?
</span>
Про історичну основу думи про Марусю Богуславку говорити складно, оскільки достовірних відомостей до нас не дійшло. Вважають, що образ Марусі Богуславки — головної героїні твору — це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна). Бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. Та до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі. Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького».
У романі «Айвенго» описується кінець ХП століття, царювання Ричарда Левине серце. Т. е. період, коли починає формуватися англійська нації, що складається з місцевого населення – англосаксів, французьких лицарів, нащадків завоевателей-норманов і широких народних мас, що ще зберігають общинний або племінний уклад життя. Після норманнского завоювання 1066 року в дійсності відбувалася тривала й кривава суспільна й національна боротьба. Але в офіційній історичній науці Англії цей процес розглядався як порівняно недовгий і майже безболісний