Я йду на екзамен,я їду у тролейбусі,я граю на піаніно!!
Зараз усі говорять 'не шкодь середовищу', що оточує тебе. Я вважаю, що вони говорять так даремно. Адже це середовище оточує не лише мене, але і інших людей, навіть не знайомих мені. І берегти її треба усім нам. Якщо ти збережеш всього один листочок паперу - те врятуєш ціле дерево. Якщо я берегтиму дерева один, то у мене нічого не вийде зберегти. Інша справа - якщо ми усі бережемо місце нашого мешкання. Адже середовище - вона не окрудающая. Вона загальна.
перевод: Сейчас все говорят 'не вреди окружающей тебя среде'. Я считаю, что они говорят так зря. Ведь эта среда окружает не только меня, но и других людей, даже не знакомых мне. И беречь её нужно всем нам. Если ты сбережёшь всего один листочек бумаги - то спасёшь целое дерево. Если я буду беречь деревья один, то у меня ничего не получится сохранить. Другое дело - если мы все бережём место нашего обитания. Ведь среда - она не окрудающая. Она общая.
Якось ввечеры я лягала спати, та чомусь спати мені не хотілося. Та раптом у вікні я побачила щось яскраве що швидко наближалося. Я злякалася і миттю сховалася під покривало і заплющила очі. А коли я переборола страх то я підійшла до вікна. Там я побачила дивовижне.....За вікном тчонісінько на клумбу спустилася космічна тарілка. На ній було двоє зелених інопланетян. Тоді я подумала що це сон і я хотіла підійти до ліжка але...я не побачила за соборю ні своєї кімнати, ні ліжка. За мною були камні і пісок. То я опинилася на планеті Марс. Я потоваришувала з інопланетянинами і вони показали мені усе що було на Марсі. Потім вони поясними як мені повернутися додому. І ось я була дома, я лежала у своєму ліжку, а будильник дзвенів і дзвенів. У мене було відчуття що то був реальний сон.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.Що буде, те й буде, ми все перебудем.Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.Що було, то за вітром по воді попливло.Що було, то за водою пішло.Що було, то мохом поросло.Що було, то не верне ніколи.Що не бувало, то тепер настало<span>«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив»</span>Хто минуле забуває той майбутнього немає
Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за допомогою доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів допоможе здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,допоможе стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.<span>Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.</span><span>міні твір у публіцистичному стилі "Молодь і культура мовлення"
</span>