Діелектрик (ізолятор) — речовина, середовище, матеріал, що практично не проводить електричний струм. Основна властивість діелектрика полягає в здатності поляризуватися в зовнішньому електричному полі. Концентрація вільних носіїв заряду в діелектрику не перевищує 108 см−3.
Розглянемо детальніше процеси в діелектрику, вміщеному в зовнішнє електричне поле, наприклад, між різнойменно зарядженими електродами.
У однієї групи діелектриків, званих неполярними, при відсутності зовнішнього (основного) поля позитивно і негативно заряджені частинки, що входять в молекули (атоми), як би врівноважують один одного (власне поле відсутнє); молекули їх є електрично нейтральними або неполярними (рис. 1, а). У таких діелектриків під дією зовнішнього поля відбувається зміщення електричного центру негативних зарядів (електронів) назустріч напрямку поля (рис. 1, б). З точки зору електричних властивостей така молекула в зовнішньому полі може розглядатися як диполь, тобто пара різнойменних точкових зарядів +q і -q (рис. 1,в), які знаходяться на невеликій відстані l один від одного (плече диполя). Заряди, що утворюють диполі діелектрика, називають пов’язаними, а добуток заряду q на плече l називається електричним моментом диполя:
Сила веса приложена к дну бидона.
P(вес) =m*g
m=ro*V-> P=ro*V*g=710*0.025*10=177.5 (Н)
<span>Ответ 177.5 Н.</span>
Дано: С=60*10⁻⁶ Ф, q=0,03Кл
Найти: U
C=q/U ⇒U=q/C,
U=0,03/60*10⁻⁶=500 B
F2/F1=L1/L2
F2/F1=(0,7-х)/х
240/40=(0,7-х)/х
6=(0,7-х)/х
6х=0,7-х
7х=0,7
х=0,7/7
х=0,1м
L2=0,1м
L1=0,7-0,1=0,6м