<span>Пішов би я в Україну, пішов би додому... (Т. Шевченко).
Чи не покинуть нам,небого, Моя сусідонько убора, Вірші нікчемні віршувать</span>
ІМЕНА РОДИЧІВ ЗМІНЕТЕ
У моєму родоводі кожен має якусь дивовижно цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Більшість моїх родичів корінні українці. Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли моя прабабуся Мар’я Миколаївна ще була маленькою дівчинкою, її сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те, що на все село в них був залізний дах і швейна машина. Після цього її сім’ю вислали на північ. А моя інша прабабуся , теж Мар’я Миколаївна, жила дуже важко. Вона жила на окупованій фашистами території – у Курську. Мар’я Миколаївна постійно працювала на заводі. Це була дуже важка праця для молодої жінки. Мій прадідусь, Олексій Дмитрович працював у шахті. Зараз мої бабуся Лідія Никифорівна й дідусь Олексій Олексійович живуть у Казахстані.
Тепер я хочу перейти до родичів мого тата. Але про прадідуся й прабабусю я мало що знаю, тому я зразу хочу перейти до дідуся – Григорія Васильовича. Коли він був молодий, він дуже старанно вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися – це дуже важливо для нашого життя. Після того, як він відмінно закінчив школу й університет він пішов працювати інженером. Але його улюбленим заняттям всього його життя було вивчання Біблії. Він був проповідником. Мені завжди подобалось, як він старанно вчив людей жити по Біблії. Коли я ще була маленькою, він завжди садив мене на коліно, брав дитячу Біблію з картинками й розповідав мені біблійні притчі.
Його дружина, тобто моя бабуся Ганна Йосипівна померла від тяжкої хвороби, залишивши семеро дітей. Після цього мій дідусь одружився вдруге на Галині Костянтинівні, тобто вона теж мені бабуся. Коли вона була маленькою дівчинкою її життя було дуже важким. Її батьки померли й вона залишилися сиротою з двома братами й двома сестрами. Я дуже пишаюся тим, що мої родичі й пращури українці, й що я живу в Україні. Я дуже люблю свою сім’ю!!!
Тримайте більше:
"Іван Підкова", "До Основ'яненка", "Тарасова ніч, "Гайдамаки", "Гамалія"
Прокидатися вранці, вдихнувши на повні груди, посміхнутися своєму відображенню в дзеркалі, випити чашечку смачної кави чи чаю, зібратися і вийти на вулицю в тому ж настрої. І здаватиметься, що весь світ навколо тебе щасливий і неповторний. Несучи оточуючим радість і щиру посмішку іти по вулицях знайомого і такого рідного до болю міста. Вдихатися в кожну квітку, кожну стеблину, кожний запах. Здається коли в нас чудовий настрій, то і всі інші повинні бути щасливими, але це не так, хоча ми можемо зробити їх такими приклавши небагато зусиль. Посміхнутися зранку матусі, порадувати смачним сніданком, допомогти старенькій бабусі донести важкі клунки, заспокоїти і порадити подрузі. Нести ближнім світло свої душі, свою щасливу гармонію не так вже й тяжко, як здається на перший погляд. Просто потрібно зробити над собою невеликі, але такі важливі зусилля і почати змінювати світ із себе. І ти побачиш, що світ-то щасливий, а посмішка ближніх - щастя.
Щасливим насильно зробити неможливо нікого, але можна спробувати почати з себе.
__________________________
думаю це допоможе)))
Перше-б,друге-в,третє-а,четверте-б,п*яте-б