Я думаю болю чую трясу
Ми думаємо болимо чуємо трясемо
Ти думаєш болиш чуєш трясеш
Ви думаєте болите чуєте трясете
Він думає болить чує трясе
Вони думають болять чують трясуть
Дошкуляти-заважати, тобто не мішати людині
Минула ніч, настав зимовий, притихлий ранок. Вулиці, засіяні снігом, блищали на сонці, що повільно сходило. Всі дерева стояли, укриті білою шубкою. Було тихо. Поступово на вулицях почали з'являтись перші перехожі. Вони рухались жваво, поспішаючи. Під їх ногами хрумкотів сніг, з'являлись доріжки. Зимовий ранок пробуджував всіх своєю свіжістю та морозом.
Дієприкметникові зоворти: притихлий ранок, засіяні снігом, укриті білою шубкою. Підкреслюємо хвилькою, як означення.
Творчий успіх — це, безсумнівно, велика радість. Але щоб його досягти (і взагалі чого-небудь досягти в житті), доводиться зазнати стільки страждань — фізичних і душевних! Будь то музика, живопис або інший вид мистецтва. Наприклад, щоб досягти творчого успіху в музиці, треба досконало володіти інструментом. Щоб володіти інструментом — скільки треба працювати! Це великі муки.
І можна посперечатися: чи щаслива щира творча людина? Адже по-справжньому піддатися мистецтву — це означає принести себе в жертву. Багато поетів писали про те, що творча людина повинна відректися від усього світу, від усього, що заважає її мистецтву.
Але я все-таки вважаю, що творча людина — щаслива. Адже хвилини натхнення — це велика радість, більша, ніж те, що ти втрачаєш, відрікаючись від усього, забуваючи все на світі.
І потім — творчий успіх. Я вважаю, заради нього варто помучитися. Кожний музикант, поет, письменник, художник мріє про визнання свого мистецтва. Виходить, творчий успіх — це здійсненна мрія.