<span> Пропоную розкрити значення поданих фразеологізмів так:
Зав'язало мову </span>⇒ втратив мову, онімів, перестав говорити;<span>
Позакладало вуха </span>⇒ не чує, що говорять;<span>
Похололо на душі </span>⇒ стало моторошно;<span>
Замакітрилося в голові </span>⇒ людина розгубилась або була чимось приголомшена;<span>
Памороки забило </span>⇒ позбавили здатності адекватно сприймати інформацію, нормально мислити; <span>
Запахло смаженим </span>⇒ скоро буде небезпека;<span>
Мов язиком злизало </span>⇒ пропав бесслідно;<span>
Мов окропом обдало </span>⇒ кинуло в жар або хтось зачервонівся;<span>
Аж животи попідтягало </span>⇒ зголодніти.
Кораблі любить
-о-о-=о =о-о=
7б.,7зв. 6б.,5зв.
В субботу ввечері, прогулюючись біля старої церки я і Івась чули, як дзвенів церковний дзвін
Медоносні рослини мають велике значення для бджільника.
<span>З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.</span>
15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка».<span> Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В. линуть слова невмирущого Кобзаря
</span>та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.<span>Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд літератури «Шевченко – сяйво не залежної Вкраїни». </span><span>В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. </span>Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський: