Ольги,доньки, дочки, Ївги, онучки,Мелашки, свекрухи, Надії, Соломії, товариша,лікаря, школяра, оленя.
Там опечатка... додаю таблицю осіб дієслів, а потім відповідь на Ваше запитання: однина множина
1особа Я МИ
2особа ТИ ВИ
3особа ВІН, ВОНА, ВОНО ВОНИ
Отже, всі дієслова, крім "співають( 3 особа множини)" - відносяться до 1 особи множини. ДРУГОЇ ОСОБИ ДІЄСЛІВ У ВІРШІ ВЗАГАЛІ НЕМАЄ!!!(див. табл.)Звідси випливає 2 варіанти завдань(які я, як вчитель задаю своїм учням:1). пояснюю що там опечатка і виписуємо дієслова ( за завданням 2) тільки! 1 особи множини з залежними від нього словами, або 2) змінюємо дієслова 1 особи на 2 особу, що менше відповідає завданню з підручника... Тому, більш схиляюся до опечатки... Успіхів ВАМ!!! ( Думаю що з 2 завданням Ви справитесь самостійно)
Для мене найдобріша людина-це моя мама. Вона завжди з самого дитинства вчила мене робити добро. Вона завжди допомагала іншим людям і вчили мене допомагати теж.
Дальше сами:)
Про лісову пожежу
<span>Якось вітер пригнав величезну хмару до
лісу.
Всі звірі там просили дощу, бо навіть струмочки пересохли від засухи. Гинули
лісові квіточки.
От тільки хмара була така розлючена, що її розбудили, а вона саме дивилась
веселкові сни, що влаштувала над лісом справжнісіньку зливу. А злість виганяла
громом і блискавками.
Та нічого б поганого не сталось, якби одна з найсильніших блискавок не влучила
у старого всохшого дуба, який був домівкою для мудрої сови.
Вона саме повернулась вранці з полювання і міцно спала, коли почули тріск і
відчула запах диму.
Треба було втікати. Негайно!
Та це мало чим зарадило. Дубові трісочки, які вже яскраво горіли, перекинули
вогонь на старе листя, що залишилось з того року. Та й на ближчі дерева.
А так, як давно не було дощу, то й трава швидко спалахнула.
Звірі втікали до річки. Але й вона стала мілкою. Та не всі могли її перейти.
Тому прийняли рішення гасити вогонь - так не хотілось покидати рідні домівки.
Звірі стали у кілька рядів, підібрали якісь посудини, що були поруч: хтось
наливав воду, а хтось передавав її до тих, хто були ближче до вогню.
Всі великі тварини - олені, лосі, ведмеді стояли в один рядок. Воду вони
передавали у старих вибитих колодах. А вогонь гасили найбільший.
Менші - вовки і лисиці, а ще дикі кабани і рисі прудко передавали воду, щоб
гасити вогонь.
А маленькі зайчики і білочки, миші і їжачки носили воду у половинках горіхів і
в листочках. Та й вогонь вони гасили найменший.
У повітрі звірям допомагали птахи. Вони носили воду під крилами і лили її на
джерело вогню.
Та й грозова хмара, як побачила, що натворила, відразу ж розгубила всю свою
злість і лила з неба рясний дощик.
Спільними зусиллями пожежу в лісі загасили.
А звірята були такі раді, що влаштували свято.
Вітер тепер завжди питав дозволу у хмари, коли збирався її кудись віднести.
А хмара, в свою чергу, боялася сильно злитися.</span>
На його щічки крапав дощ.
На його переконання, сім'я - найголовніше.