1. Михайло любив землю i працював на землi разом iз батьком. Тим самим вони мали спiльнi iнтереси.
2. Рахiра завдяки землi хотiла мати соцiальний статус у селi, бути гадзинею, господинею i тому штовхаэ Саву на вбивство свого брата Михайла
3. Сава не любив роботи i землi. Йому не потрiбна була земля, але Рахiра висасувала iз нього сили, енергiю i мала владу над ним i вiн слухаэ Рахiру i йде на вбивство
4. Анна хоче, що б у майбутньому дiти не мали справу iз землею, щоб навчалися, становилися людьми та йшли iншим шляхом, бо земля на кожного по рiзному впливае. Когось вона полюбить, накормить та все буде гаразд, а комусь муки та проблеми
<span> Ринг
Епітети:білі,бундючно,чорному,хижий,нахабно,зваженийю.Порівняння:як ринв,наче миша.Метафори:зал реве,лисніє квадратовий ринг,честь крокує.</span>
Вибір
<span>метафор (гойдається... маятником Життя, сурмлять журавлі, люди відкрили... зіницю нової зорі), антитезу (На чорному мармурі ночі Зорю записати свою! (Ніч — чорна, Зоря — джерело світла; ніч — ранок)), епітети (чистий бій, теплий легіт, вічна колиска), риторичне питання (Тихенько: чи жив, чи й не жив?), риторичний оклик (Зорю записати свою!).</span>
1.Когда родился?
2.Что писал?
3.В каком городе жил?
4.Єго хобби?
5.Какая у него была сем'я?
6.Где учился?
7.Какие самые популярные его повести,романы или стихи т.д?
8.Кого из популярных авторов знал?
9.Кем роботал?
10.Когда умер?
"Батьківщина"
Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася, де народилися її батьки – тобто Батьківщина. Саме тут людина почала ходити, розмовляти, вчитися справедливості, доброти, посадила першу квіточку, вперше побачила веселку.
Для мене такою землею є Україна – найкраща країна у світі. Я люблю свою країну, її степи, ліси, гори, села і міста, її народ. Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Людина у чужій країні зможе жити, працювати, але завжди тужитиме за батьківським домом, за рідною мовою. Удома усе здається кращим і природа і люди. Тож не дивно, що в розлуці зі своєю Вітчизною людина почувається незатишно.
Я вважаю, що ми повинні бути гідними дітьми своєї Вітчизни. Батьківщину не обирають, вона як мати, завжди одна.
Помер Мономах 19 травня 1125 р. в 73 році життя. Прожив більш-менш стільки, що Ярослав Мудрий, але на великокняжому столі просидів (формально) тільки дванацять літ. Фактично, то на широкій арені української політики виринув він іще за життя свого батька й вже тоді виявив стільки енергії, що не було сумніву, що він, а не хто інший з князів стане в очах громадянства справжнім ідеалом князя-володаря. Літопис називає його «благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим». Але тими прикметами не вичерпується характеристика Мономаха так само, як мало що нам говорить про цього володаря, войовника й дипльомата похвала духовенства, мовляв він «любив митрополитів, єпископів та чорноризців». Це була прикмета всіх розумних князів, що хотіли забезпечитися проти опозиції з боку всевладного духовенства. Мономах, це була надто багатогранна особистість, щоби її можна охопити одним реченням чи сухим вичисленням прикмет, як це робить літопис. Куди краще характеризує себе сам Мономах у своїм «Поученню дітям», що є життєписом Мономаха, прибраним у дуже цікаву, приповідну форму.