Ідейно-художній аналіз Вірш написаний 1911 року і за деякими джерелами є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік - це лише період становлення майбутнього поета, як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”. За жанром – це шедевр інтимної лірики. Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних емоцій відчуття кохання Ідейне навантаження вірша не чітке, тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, отже, уславлення гармонії. Ліричний герой сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам, не виявляє рішучості, лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях! Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить... але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя. (Чи не буде збоченням будити вночі дівчину, яка мирно спить?! але хіба дії закоханого можуть бути логічними? Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині простір ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним – місяць, зорі... а потім швидше звуковий образ ..”солов’ї” (цікаво, хто бачив вночі солов’я?!), але як же вночі вони співають..)) Навіть у такого красномовного лірика , як наш герой не вистачило слів виразити , як же вони співають: „А солов’ї ...” Красномовні три крапки, чи не так? Художні засоби , які наявні в цьому вірші традиційні для інтимної лірики. Але головним, я вважаю – протиставлення. Природа-людина, в даному контексті повна співзвучність. Риторичне запитання, риторичне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. Присутня синекдоха „дідугани” (дерева) <span>Римування: </span> Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне (перевірте) <span> Кохання не потребує слів, це надзвичайно тонке почуття, яке досить часто брудниться словами, пафосність тут недоречна, вона дратує. Якщо вже і писати про кохання, то саме так, без од и дифірамбів на адресу об’єкта почуттів, а так просто и щиро, я повірила почуттям цього юнака, він досить щирий в них, коли кохаєш, то все навколо змінюється, оживає, і насамперед змінюєшся сам!</span>
Лариса Петровна Косач родилась 13 (25) февраля 1871 года в городе Новоград-Волынский. Мать — писательница, которая работала под псевдонимом Елена Пчилка, отец — образованный помещик Петр Антонович Косач (1841—-1909), который очень любил литературу и живопись. В доме Косачей часто собирались писатели, художники и музыканты, устраивались вечера и домашние концерты. Дядя Леси (так её называли в семье, и это домашнее имя стало литературным псевдонимом) — Михайло Драгоманов, который со временем по-дружески опекал племянницу и всяческий помогал ей, — был учёным, фольклористом, общественным деятелем, продолжительное время жил за границей во Франции и Болгарии.
План. 1. Наймолодша Хуха. 2. Життя у лісі. 3. Перший сніг. 4. Тепла хатинка. 5. Плач сосни. 6. Допомога лісника. 7. Без житла. 8. В пошуках дому. 9. Хлівна Хуха. 10. Мила дівчина. 11, Сум за домівкою. 12. Нещастя у хліву. 13. Моховинка та добрі діти. 14. Врятована коза Лиска. 15. Витівки веселої хухи. 16. Нечесний та злий дід. 17. Поранена Моховинка. 18. Повернення додому. 19. Похід до Хо-Суковика. 20. Зустріч з дідом. 21. Допомога хух. 22. Доброта та милосердя Моховинки. 23. Врятований дід. 24. Вдічність лісоруба.
План. 1. Наймолодша серед Хух. 2. Життя маленьких істот у лісі. 3. Випав перший сніг. 4. Дід зрубав сосну і зруйнував хатинку. 5. Лісник допомагає прогнати лісоруба. 6. Хуха не має житла. 7. Істота іде на пошуки нового дому. 8. Як Хуха стала хлівною. 9. Мила й працьовита дівчинка та гарне життя істоти. 10. Добре Хусі, тільки сумно за домівкою. 11. Велике нещастя у хліву. 12. Хуха кличе на допомогу. 14. Усі рятують Лиску. 15. Розваги з Хухою, яка стала хатньою. 16. Друга поява злого діда . 17. Лісоруб ранить Моховинку. 18. Хуха повертається додому. 19. Похід до Хо-Суковика та третя зустріч з дідом. 20. Хухи обігрівають змерзлого лісоруба. 21. Моховинка пробачає образи. 22. Хуха виводить діда із зимового лісу. 23. Лісоруб дотримав обіцянку.