На уроці української літератури ми прочитали оповідання Володимира Винниченка <Федько-Халамидник>.
Як тільки я прочитала перший абзац мені Федько не сподобався. Ніхто б не хотів товарищувати з такою розбишакою.Ніколи я не зустрічала таких людей. Але після того як я прочитала це оповідання до кінця Федько став моїм улюблений героєм. Це дуже був гарний товарищ. ВІн був взмозі підтримати друзів у тяжку хвилину. Через це відплатився своїм життям, яке вже ніколи не повернеш.
Федько-халамидник - мій улюблений літературний герой.
Ответ:
. Який сенс вважати, що лицарі потрібні, якщо їх поява неможлива? Однак, все-таки, я вважаю, що в сучасному світі інститут лицарства не був би зайвим. Безліч людей в нашому світі, на жаль, позбавлені можливості допомогти собі самі. Далеко не завжди держава виконує свої функції належним чином, нерідко люди не можуть покластися на власну країну, в якій вони платять податки. Лицарі змогли б витрачати свій час і сили, щоб допомогти тим, хто найбільше потребує такої допомоги і з якоїсь причини не може скористатися послугами власної держави. Яким б розвиненим не був світ, не можна сказати, що всі проблеми вирішуються. Залишається багато проблем, які самі люди не можуть вирішити. Саме для цього і знадобилися б лицарі.
Объяснение:
Закінчення до новели стефаника камінний хрест
Хтось сказав, що природа дає людині душу й тіло, а книга утверджує її розум . І з цим важко не погодитися. Адже погляди на життя,ставлення до людей,інтереси і смаки,запити і потреби дорослої людини залежать від якості тих книжок,які вона прочитала в роки дитинства і юності . Художні твори впливають на становлення характеру людини,на розумові,моральний і естетичний розвиток.
Коли ми були маленькі і не вміли читати,нам читали батьки . Перші книги які нам,це були казки. Потім ми пішли до дитячого садочку, в якому наші вихователі читали багато творів про тварин,які безумовно впливали на наше ставлення до живих істот. Ці книжки, нас вчили, що неможна знущатися над тваринами, а навпаки їм треба допомагати.
Коли ми пішли до школи ми читали вже самі. Це були вже-більш пізнавальні книжки, читаючи які, ми глибше пізнавали історію і звичаї свого народу, переживали за позитивних героїв. Вони вчили нас, як потрібно себе поводити в тому чи іншому випадку, як самовіддано любити Батьківщину,людей.
Це говорить про те, що книга-джерело мудрості, із якого ми черпаємо знання все життя !
Надійка-дівчина с села
Ганнуся та Нюся -товаришки Надії
Тамара Василівна(Мусінька)-дружина крамаря у якого жив Степан ,його коханка.
Рита -балерина .