В одному місті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним. Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.Чирик відповів:- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку. За маленькими хвальками, хитро примруживши очі, спостерігав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.<span> З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.</span>
Н. Дев'ятсот сорок вісім <span>Р. Дев'ятисот сорока восьми (вісьмох)</span> <span>Д. Дев'ятистам сорока восьми (вісьмом)</span> <span>З. Дев'ятсот сорок вісім (вісьмох)</span> <span>О. Дев'ятистами сорока восьми (вісьмома)</span> <span>М. (на) Дев'ятистах сорока восьми (вісьмох)</span>