Будь ласка-ваша ласка;
Гарячі-не зрячі
Не гає-не лає.
Сидиш на березі моря. Десь в тебе над головою зірки... Чуєш прибой. Загадково на вулиці. Хоч вечір, але чайки продовжують гомоніти. І гарне чудо стає перд тобою. Голубооке диво - море, його песчані береги, зірки вибльоскують на його поверхні. І так стає гарно на душі... Хочеш зупинити час, та дивитися на цю красу вічно. Але ж... Через годину вже світанок... Ти розумієш це, але не можеш відірвати погляд...
Образи п’єси важко поділити на позитивні та
негативні. Усі персонажі одночасно типові та живі, вони всі притримуються
протилежних поглядів на явище українізації. І це основний конфлікт твору. А
головна мета М.Куліша, на мій погляд, протиставлення, зіткненні цих
кумедних, кожен по-своєму, образів заради об’єктивного висвітлення проблеми
українізації 20-30-х років.
<span>Образ Мини Мазайла<span>
Мина Мазайло – українець за походженням, міщанин, харківський службовець. Він
вирішує змінити своє українське «плебейське» прізвище на щось більш милозвучне,
російське. Він вважає, що саме прізвище стає на заваді його щастю, не дає
отримати підвищення на службі, що через прізвище оточуючі ставляться до нього
без належної поваги тощо. Для Мини українське прізвище – показник низького
походження, ніби натяк на «другосортність» людини. Він легко забув свій славний
козацький рід, бо в його міщанському оточенні та соціальній ситуації того
часу (а це вже радянські часи, які пропаганду вали зовсім інші цінності) це
було неактуально.</span></span>
При цьому Мина як особистість не являє собою
нічого видатного. Він далеко не розумний, ми нічого не знаємо про його
здібності чи таланти. Ми бачимо його лише одержимим глупою ідеєю, без почуття
гідності, чванливим та сварливим. Він смішний у своєму прагненні змінити життя
на краще лише змінивши прізвище та глухий до аргументів проти його ідеї.
Українізацію він сприймає як спробу зробити
його «провінціалом, другосортним службовцем і не давати мені ходи на вищі
посади». Він, його дружина та дочка смішні, бо відхрещуючись від усього
українського, виставляючи себе «руськими», вони разом з тим навіть не вміють
правильно розмовляти російською мовою.
Наприкінці п’єси з ним трапляється зовсім
парадоксальний курйоз – його звільняють з посади «за регулярний опір українізації».
<span>Образ Мокія<span>
Мокій – син Мини Мазайла, його повна протилежність. Він захоплюється багатством
та красою української мови, чим доводить батька до сказу. Мокій постійно читає
та дивиться українське кіно, його обурюють помилки, які допускають на афішах. Він
постійно звертається до словників, розкриває значення слів та фраз, перекладає
російські вирази. У вуста Мокія М.Куліш уклав багато своїх думок та переживань
за долю та чистоту української мови.</span></span>
Мокій виступає категорично проти зміни прізвища
на російський лад, навпаки пропонує додати до нього втрачену частку Квач, бо це
почесне та трудове прізвище. І всім цим він мало не зводить решту членів родини
з розуму.
Проти, Мокія не можна назвати позитивним
героєм. Він смішний у тому, як спілкується з Улею, чим вона приваблює його. Він
непривабливий у тому, як сперечається з батьком та дядьком Тарасом – він
поводиться грубо та нестримано. Він настільки закоханий у мову, що помічає Улю
лише через те, що вона також показує інтерес до неї.
Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях
План
1. Пісня душа народу.
2. Історична пісня про Україну та її лицарів.
2.1. «Зажурилась Україна».
2.2. Козак Сірко закликає до боротьби.
2.3. Уславлення полководського таланту Б. Хмельницького.
2.4. Легендарний Морозенко – символ мужності й героїзму.
2.5. Максим Залізняк і Устим Кармелюк борці проти соціально та національного гніту.
3. Слава про героїв житиме вічно.
Наш народ дуже співочий. Позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії.
Важка доля простого народу закарбувалась у пісні «Зажурилась Україна». У той час татарські набіги спустошували села. Тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. І серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Так народжувалися герої-козаки Запорозької Січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. Мужність Івана Сірка оспівана в історичній народній пісні «Та ой як крикнув же козак Сірко». В народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів.
Ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман Богдан Хмельницький. Пісня «Ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під Жовтими Водами. Ще було багато перемог на рахунку Хмельницького, та ця битва стала першою цілковитою перемогою над польською шляхтою.
Пісня «Ой Морозе, Морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. Він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. Та сили були нерівні: «Не вернувся Морозенко, голова завзята». Його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. Вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу.
Славу славних запорожців продовжили гайдамацькі повстанці. У пісні «Максим козак Залізняк» оспіваний переможний похід на Жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». Значне перебільшення можливостей гайдамаків тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю.
Не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва Устим Кармалюк. Не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «Як згадаю про їх муку, сам гірко заплачу». Тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. Домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «А так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». У нагороду за його мужність народними піснями «Кармалюка в світі споминають» до сьогодні.
В історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле України, сподівання наших предків. Наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. А допоки лунатиме народна пісня, історична слава України житиме вічно.