Поліське село. Я ніколи не бував у поліському селі Крйнки, досі жалкую за цим. Сходив я чимало доріг, об'їздив чимало країн, та якось не випадало мені зазирнути в тихі місця, де минуло батькове дитинство. Але ніколи не бувши там, бачу виразно, мов на старовинній гравюрі, заповітний куточок землі. У цій картині панують світлі тони, ніжні тони біленого поліського полотна. Спокійне світле небо, світлі з жовтим відтінком кучугури пісків. Лише по горизонту темна зубриста стіна соснового бору. Небо, ліс, піщана горбиста рівнина - це лише тло. Потім бачу дорогу. Ну, а яка дорога в пісках? Порізана колесами, то кривуляє між чахлими кущами сосняка, то повзе на горбик, то шкандибає в долинку. Це навіть не дорога, а розтоптана канава, клята й переклята всіма їздовими, і від того ще більше зморщена. Поруч неї, старої бабусі, вистрибують онуки-стежки, вони мережать синючі плеса, викрутасами обходять деревця і збігаються в одне річище біля трухлого від старості обваленого місточка. За місточком починається село. Поліське село. Ішли жінки з грибами. Пісок та болото, пісок та болото, нарешті й суха місцина, тут, кому де заманулося, й присіли вони спочити, обклавшись корзинами. Отаке село. Купками. Хата, а потім жовта залисина, потім ще самотня хата. Кожен двір обнесено високою дерев'яною огорожею. Тут все із дуба, із сосни, із берези, із граба. Все із лісу. А земля тут яка! Той же пісок, трохи бурий від гною, без гною ніщо не росте, навіть кукіль*. За дворами й левадами - глевка низина. Корчі, мохові острівки, цілі озера густої, як дьоготь, стоячої води, замулені річечки. Царство непролазних поліських боліт. <span>Ніколи не був я у Кринках, але бачу село, бачу дідову хату. Вони постають із запашних батькових оповідок</span>
1)Нехай радість не покидає наше життя.2)Кожна доросла людина мріє про те,щоб повернутися в роки юності.3)Любий кобзарю розповіси про свого власника.4)Перепрошую глядачу,що за кіно ви дивиться.5)Дорогий дідусю розповіси мені про цікаву історію.6)Шахтарю,а яка у вас професія.
Чи важко бути творчою особистістю ? Я вважаю , що так . Деяких просто не розуміють оточуючих . Деякі не можуть просто " знайти " себе . Люди з покон віків займалися малюванням , графіті , скульптурою, музикою і акторською майстерністю. Скільки відомих людей ми знаємо - Клод Моне , Бетховен , Бах , Ольга Куриленко , Міла Йолович та ін. Всі ці люди неодміно дуже талановиті . Але скільки випробувань життям вони пройшли , пережили . Не про сі вони розповідають , щось приховують.<span> На мій погляд , бути творчою , відомою людиною зовсім нелегко , а дуже важко.</span>
Я вважаю, що кращий варіант -
покинути родинне гніздо і самостійно будувати нову родину.
<span>По-перше, повага і шана до батьків
повинна спонукати молоду родину до самостійності. Батьки не повинні стати
заручниками молодої родини. Свідомий вибір нової родини жити своїм розумом -
закладає міцну основу родинного благополуччя. Ця істина відома з давніх-давен і
порушувати її – безвідповідально і небезпечно. Яскравим прикладом цього може
слугувати образ молодої родини Карпа з повісті «Кайдашева сім’я» Нечуй-Левицького.
Коли молода родина оселилась з батьками, життя перетворилось на суцільні чвари,
сварки, образи і сперечання з батьками, до того ж Карпо відчув себе хазяїном,
рівним за батька.
</span><span>По-друге, повага чоловіка до молодої дружини підштовхує жити окремо. Адже
саме тоді молода родина може навчитись жити в злагоді і гармонії, будувати свої
родинні традиції, вирішувати побутові проблеми – це справжній іспит на
зрілість. Ось приклад із життя. Коли мій брат одружився, він оселився окремо
від батьків, і почав самостійно будувати своє родинне гніздо. І, насправді, я
досі не бачила більш щасливої і міцної родини, ніж у нього.
</span>По-третє, справжня сила і майбутнє
України в міцних сім’ях і тому, соціальна політика держави повинна бути
спрямована на підтримку та допомогу молодим сім’ям, адже коли в родині панує
гармонія, в країні – злагода.
<span>Отже, запорука довговічності і щастя
молодої родини в самостійності, незалежності від батьків. </span>
Дуб-це наймогутніше дерево укранської фауни. Він міцний та величезний. Сильного чоловіка іноді порівнюють з дубом. Саме про це дерево складали багато пісень та віршів. У багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття! Це моє улюблене дерево!