Вірш «Під чужим небом» яскраво описує стан душі Маланюка у вигнанні. Навіть перебуваючи за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот, але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм («Чужі: і земля, і небо тут, і люди…») і не знаходить собі місця в «тій» житті («Чому ж я отут?..»). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю й ліричністю Віршові розміри вірша «Під чужим небом» чотиристопний ямб, чотиристопний та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест. Вірш складається з 5 частин, які мають різну ритмомелодику, тональність, настрій, від теплих спогадів до відчаю, їх об’єднує мотив ностальгії, в кожній частині ми бачимо стомленого життям чоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України. Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій, цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга за Батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійний малюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем). З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричний герой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, за полями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно… Автор пригадує як «кревний край кона в останній муці», як «крапле кров росою з чорних ран». Ми бачимо іншу, більшовицьку Україну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але автор все одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини? Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина. Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі!
Вірш "До Кобзи та до Музи" з збірки и<span>«Дзвін». У цьому вірші дуже виразно звучить тема митця і ролі поета. Вірш сповнений оптимізмом, передчуттям прийдешніх змін на краще, почуттям власного громадянського обов’язку,- любові до Батьківщини, до рідної мови та українського народу.</span>
Звідки таке незвичне ім’я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява»…, але причепилося оте «Ява» до нього, як реп’ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на «безлюдному» острові, дібравши собі ім’я «Робінзон Кукурузо».