Помогите придумать "Питальничьок тоисть вопроси по байке Л.Глібова <span>БДЖОЛА І МУХИ</span>
<span><span>Мне хотяб 12-10 вопросов!))</span></span>
<span><span>Хтось Мухам набрехав, </span>
<span>Що на чужині краще жити, </span>
<span>Що слід усім туди летіти, </span>
<span>Хто щастя тут не мав. </span>
<span>Наслухались дві Мухи того дива </span>
<span>(Про се найбільше Чміль гудів). </span>
<span>— Тут,— кажуть,— доля нещаслива, </span>
<span>Дурний, хто досі не летів! </span>
<span>Покиньмо, кумо, Україну,— </span>
<span>Нехай їй хрін! </span>
<span>Та помандруймо на чужину, </span>
<span>Аж до веселих тих долин, </span>
<span>Де доля кращая витає </span>
<span>І, може, плаче, нас ждучи… </span>
<span>Зими там, кажуть, не буває,— </span>
<span>Гуляй, безпечно живучи! — </span>
<span>Так одна Муха-цокотуха </span>
<span>Базікала з кумою вдвох,— </span>
<span>Коли поглянуть на горох — </span>
<span>Сидить Бджола та мовчки й слуха. </span>
<span>— Здоровенькі були! — </span>
<span>Обидві Мухи загули.— </span>
<span>От добре, що зустрілись з вами… </span>
<span>А нуте й ви збирайтесь з нами! — </span>
<span>На це Бджола сказала їм: </span>
<span>— Шкода! Я рідну Україну </span>
<span>Не проміняю на чужину, </span>
<span>Нехай се щастя вам самим.— </span>
<span>А Мухи разом задзижчали: </span>
<span>— Ось годі, не кажіть! </span>
<span>Жили ми тут — добра не знали, </span>
<span>Бодай би так не жить! </span>
<span>Не то пани, дурні селяни — </span>
<span>Усяке шкодить нам; </span>
<span>Щодня таке життя погане,— </span>
<span>Колись так буде й вам. </span>
<span>— Ні, я сього не сподіваюсь,— </span>
<span>Сказала їм Бджола,— </span>
<span>Мені шаноба скрізь була, </span>
<span>Бо я без діла не тиняюсь. </span>
<span>А вам — </span>
<span>Однаково, що тут, що там, </span>
<span>Ви ні на кого не жалкуйте; </span>
<span>Обридло тут — туди мандруйте </span>
<span>На втіху павукам. </span>
<span>Я про охочих до мандрівки </span>
<span>Давно сказать хотів: </span>
<span>Хто дома зледащів, </span>
<span>Тому не жаль домівки. </span>
<span>Діди мовляли їм колись: </span>
<span>Ідіте, ринде, </span>
<span>Куди інде,— </span>
<span>Нащо ви нам здались? </span>
<span>Там, може, вас не знатимуть, </span>
<span>То й риндою не зватимуть. </span></span>
<span><span> Спасибо)</span></span>