Що означає бути дорослим і самостійним? Цікаве питання. Згідно законодавства, дорослою в Україні вважається людина, що досягла 18 років. Та віковий критерій – не єдиний показник зрілості. Ще одним показником дорослої людини є самостійність. Я розумію самостійність як здатність приймати рішення та нести за них повну відповідальність. Але, на мій погляд, це формулювання також не є повним. Справа в тому, що людям часто треба приймати рішення, від яких залежить частково, а іноді і повністю доля інших людей. Яскравим прикладом тут може стати війна. Під час бойових дій від рішень командира залежить доля вояків, а від рішень полководців – доля народів.Звичайно ж, не тільки на війні людям буває необхідно вирішувати складні питання. Від самого народження людина потребує турботи і захисту батьків. І батьки, зі свого боку, повинні дуже відповідально підходити до рішення про народження дитини. Але так трапляється не завжди. В нашій країні гостро стоїть проблема дітей-сиріт. У деяких з них батьки померли, немає родичів, які б могли про них потурбуватись. Але дедалі частішими стають випадки, коли матері залишають дітей у пологових будинках, мотивуючи відмову неможливістю забезпечити малюка. Питання, навіщо людина зробила крок, до якого була неготовою, у більшості випадків лишається без відповіді. Та беззаперечним залишається факт: людина, що зробила такий крок, дорослою вважатися поки що не може. Насамперед, тому, що зробивши відповідальний крок, вона не витримала відповідальності.<span>Ще одним важливим, на мій погляд, аспектом дорослості є незалежність. По-перше, тому, що незалежність є частиною самостійності. Якщо людина залежить від когось матеріально, морально або фізично, і ці обставини можуть впливати на її рішення, то таке рішення, на мою думку, не може вважатись повністю самостійним. Тому я вважаю, що вміння здобувати і зберігати власну незалежність є необхідним для дорослої людини. Проаналізувавши усе вище сказане, я дійшов висновку, що дорослою може себе назвати далеко не кожна повнолітня людина. А від того, як дорослішання протікає, залежить доля людини. А може, навіть і не однієї.</span>
«Немає такої важкої праці, яку любов не робила б не тільки легкою, але навіть приємною» (Джордано Бруно)
<span>Є маса прикладів і очевидно, що праця облагороджує, але праця без душі втрачає свою цінність, стає не затребуваною суспільством. Наприклад, на клавіші фортепіано натискати здатен кожен, але не кожен грає симфонії, тим більше на сцені, перед публікою і на біс. Будь то відомий музикант, художник, письменник – усі вони вкладають у свою працю душу і роками відточують свою майстерність. Природних здібностей дуже мало для того, щоб талант заблищав, як діамант, щоб майстерність визнали б оточуючі і однодумці. </span>