4 букви , 4 звуки , 2склади
Авдіївка
Легенда Чернігівщини
X століття... Князь Володимир Великий силою запроваджує на Русі християнство. Та не всі сприйняли нову віру. За переказами, найдавнішими жителями Авдіївки були слов’яни-язичники, яких спробували охрестити у містах, а ті, не сприйнявши нової віри, тікали під захист непрохідних лісів, озер, рік. Язичники засновували поселення, одним з яких на рубежі ХІ-ХІІ ст. заволодів боярин новгород-сіверського князя Авдій. З того часу поселення стало називатися Авдіївкою. Розміщувалось воно на березі річки Лузь, притоки Чернечої, на місці, яке носить сучасну назву Селище.
Та час, на жаль, невблаганний. Згоріла в 1708 р. давня Авдіївка. Обміліли, а потім зовсім зникли Лузь та Чернеча. Уявлення про те, якими були ці річки, можна одержати весною, під час танення снігу, коли бурхливі потоки води стрімко проносяться через все село, де їх приймає ріка Кистер, притока Убеді.
НА ПОЛИЧЦІ ЛЕЖАЛА ЧАРІВНА ПАЛИЧКА.ВОНА ВІДРІЗНЯЛАСЯ ВІД ІНШИХ ІГРАШОК СВОЄЮ ЯСКРАВІСТЮ.ЇЇ РУЧКА БУЛА СРІБЛЯСТОГО КОЛЬОРУ,А НА КІНЧИКУ ПАЛИЧКИ БУЛА ВОСЬМЕКУТНА ЗІРОЧКА.ВОНА ПЕРЕЛИВАЛАСЬ УСІМА КОЛЬОРАМИ ВЕСЕЛКИ.УСІ ДІТКИ ЛЮБИЛИ ГРАТИСЯ ЧАРІВНОЮ ПАЛИЧКОЮ,АДЖЕ ВОНА ТВОРИЛА ДИВА!
І з пагорбів, із височин Струмок добром розлився, І на галявині весняній Бродячий пес пригрівся. Я одягнусь, немов в театр. Піду пройдуся трішки, І сам собі від всіх тривог Ослаблю жорсткі віжки. Іду, і все у мене гарно, І сонце схоже на лимон, І лише вітер навіває Що це усе не сон.
Синонимы: товарищ, приятель
Антонимы: враг, недруг