Добридень!-Ой,а я Вас не впізнала!Багатим будете!-О, скоріше б!-А Ви також дивилися цю виставу?-Ах, а як же можно було пропустити!Такі актори, така гра....-Еге!Така гра...Можливо я б і почув ще щось, якби не мій сусід, який весь час як не "Ги-ги-ги!!!" то "Кахи-кахи!"...-Ох...не пощастило...-Так це ще нічого!В кінці вистави я піднявся, що привітати акторів:"Біс!Браво!Браво!" і знаєте, що він мені відповів?-Що?<span>-Тс-с-с!!</span>
Вона навчила Михайлика багато чому...заложила у нього любов до природи..."навчила любити теплі роси..і тд"
<span>Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре і вічне. Музика завжди з людьми - і в радості, і в горі. Мій улюблений композитор - Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Вишукана мелодія «Елізі» передає його радість і смуток від непо-діленого палкого кохання до Терези Мальфатті, яка так і не оцінила почуття видатного композитора. Ця мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його </span>
Прогулюючись по осінньому парку, я побачила (или побачив, смотря кто ты: мальчик или девочка) дерева, що були одягнені в золотисте вбрання. Під ногами були калюжі, в яких весело купалися листочки, що впали з дерев. Трава вже багряного кольору і майже втратила свій смарагдовий відтінок( смарагдовий по-русски изумрудный). На вулиці легкий осінній вітерець. Сонечко вже не так сильно гріє як раніше. В парку я побачила/побачив справжню осінь.
Ну вот, как то так :)