<span>Українська пісня! Яка вона змістовна, поетична, мелодійна! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. Наша українська пісня вміє чарувати завжди свіжою красою. У ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ. </span>
<span>Пісень багато, але мені подобається пісня "Ніч яка місячна, зоряна, ясная", тому що її співають у нашій сім'ї. Як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. Як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. Хіба можна забути слова: "Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу"? Звичайно, ні. Мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. І коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ніженьки. </span>
<span>Інколи я запитую себе, чому в нашому житті ми так мало користуємося такою красивою мовою? Мабуть, тому, що не всі слухають пісні, які склав наш народ. А від них же і душа чистішає, і думки світлішають. А в щоденному житті пісні полегшують наше життя, звеселяють, підтримують у нещасті. </span>
<span>Мені дуже подобаються українські пісні. Я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. Я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно. </span>
Українська пісня! Яка вона змістовна, поетична, мелодійна! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. Наша українська пісня вміє чарувати завжди свіжою красою. У ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ. Пісень багато, але мені подобається пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная», тому що її співають у нашій сім’ї. Як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. Як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. Хіба можна забути слова: «Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу»? Звичайно, ні. Мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. І коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ніженьки. Інколи я запитую себе, чому в нашому житті ми так мало користуємося такою красивою мовою? Мабуть, тому, що не всі слухають пісні, які склав наш народ. А від них же і душа чистішає, і думки світлішають. А в щоденному житті пісні полегшують наше життя, звеселяють, підтримують у нещасті. Мені дуже подобаються українські пісні. Я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. Я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно.<span>
</span><span>
</span>
Мої коломийки! Емір Рибак.
Ці коломийки вас вітають,
Настрій, та радість несуть!
Гумор, жарти – вони мають,
В нас вони не пропадуть!
Коломийки, мої коломийки,
Від вас добре бажання настане!
Заспіваймо їх всі, і гуцули, і бойки,
Нехай тоді наша відрада росте!
З репом я вже попрощався,
Другі – хай його складуть!
З ритмом, римою, уладнався,
Хай ці строки бадьорість дають!
Ой, співали дівчиноньки,
Зачаровані чудним лісом,
Де літали білі голубоньки,
Приручені старим бісом.
Люди гроші заробляли –
Різали смереки, граби, дуби.
Це річкам стало не до вподоби –
Людей повінню вони прокляли!
І тим хто гроші крав,
На дорогах, дамбах, мостах,
Без сорому, поправши – страх,
То Бог повінь за це послав!
Чимало людей буйно поплатились,
Не Богу – долару, гривні молились!
Гой – я, на високій полонині,
Білі вівці – пасуться по плаю!
І весілля, як не буде нині,
То з дівчатами, я ще погуляю!
Ой, сидів орел на косогорі,
Мені з милою жарко у полі!
Той орел в'є гніздо на горі,
Я ж кохаю милу в стодолі!
Сонце піднялося високо,
На небі хмар не має ніде!
Що за чоловіка там видно?
То Гнат косити вже йде!
Ой і людяний наш Гнат,
Покоси ранкові ще не стоять!
Випити чарку, на це він мастак,
Очі від цього так і блищать!
Обіцянки любить роздавати,
Що не виштовхнеш із хати!
І загадку легше відгадати,
Чим із Гнатом справи мати!
Скромний Гнат, неначе гість,
Хоч тепер і релігійний піст,
В комірчині шмат сала їсть,
Батько взнає – видере хвіст!
І хто взнає цього Гната,
Не беріть у друзі цього брата!
Дмитро добре носом чує,
Що на кухні там шкварчить,
Ще здалеку – він почує,
І на шкварки – прибіжить!
От і сонце сходить, і палить,
Гриць – досі горілиць лежить,
Галя милому варенички варить,
Він за дзиґарем не стежить!
Чує чоловік – кукурудза тріщить,
Там хтось – смагліє горілиць,
І на сонці – кумів зад блистить,
Ой, поб'є їх добре – зараз Гриць!
От йшов Гриць – з вечорниць,
Чує, хтось стогне, щось скрипить!
Ці звуки було чути з теплиць,
Кум кумі прийшов розсаду полить!
Кума – кума так вдома чекала,
Все їсти, ще й пити наладнала,
І диванчик вчасно розіслала,
Що старий проснеться – не знала!
Ой, лишенько, що то гуркотить,
Разом з відрами униз летить,
Хто – то кума з ґанку котить,
Той – ногами хутко тупотить!
В лісі довго ми гриби збирали,
Скрізь – під всякими кущами,
І кожний гриб руками брали,
Дівчата – не ходіть самі корчами!
На весіллі я так танцювала,
Що втоми назавше не знала!
Із Москви я нині завітала,
Мати хоче поміч, я баю – устала!
Я до кума нині – не ходила,
Най би його трасті взяла!
Вареники – милому варила,
Бо з кумом гріх би зробила!
Коломийки що появились у мене,
Співають не тільки у Львові
Який будували із нами вірмени,
<span>Бо їх співають – на рідній мові!</span>
<span>тема: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.
Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.
<span>жанр:пейзажна лiрика
</span>художні засоби:<span>епітети:визнаних взірців,творчого споко,дні вересневі
</span><span>порівняння – як від озер, порослих осокою.
інверсія – дні вересневі
риторичні запитаття - хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців?</span><span>Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
</span>збірка"Рання осінь"<span>рік написання1927</span></span><span />