Тобі, вишивко, завжди дають перевагу у сучасній моді.
Моя кмітливість, мамо, допомагає мені у навчанні.
Що ж, друже, прийми моє вітання.
Народні традиції відрізняють народи між собою.Наприклад,прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят... Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати. Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу.
Завдяки традиціям нашого народу ми відрізняємося від всіх своєю особливістю.
(Концовку не придумала,но и этого должно хватить)
Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви.
<span>Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках</span>
<span>Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті. </span>
У сонячний березневий день в місті починають танути бурульки і біжать перші струмочки. Посміхається сонце. Теплий вітерець грає з хлопцями в догонялки. Весна вступила в свої права. Спочатку з'являються проталини, але скоро земля, мокра, просочена водою, всюди показується під снігу. Мине ще тиждень-інша, і сніг залишиться хіба де-небудь в глибокому яру, в який не заглядає сонце. Небо стає все синє, а повітря тепліше. Ще не весь сніг зійде, коли то там, то сям почне показуватися з-під старої пожовклій трави яскраво-зелена травичка. Разом з травою з'являться і перші квіти: голубенькі проліски та жовті вогники мати-й-мачухи. Дерева струснулися після зимової сплячки, набираються сил - ось нирки на гілках проклюнулися зеленими листочками. Якщо прорубати в цей час кору берези або клена, то під неї закапає солодкий і запашний сік. Швидше б весна набиралася сил! Хочеться вдосталь побігати з друзями під теплим сонечком. Мій м'яч всю зиму лежить самотньо в кутку і теж чекає теплих днів. Коли я беру м'яч і починаю його підкидати, тут же доноситься голос мами: «Вова, поклади м'яч на місце, а то ще розіб'єш небудь». Тоді я беру м'яч і тихо шепочу йому: «Почекай, дружок, ще трохи, і ти будеш на волі». Приходь скоріше, весна!
1. Багатий каже вбогому братові, щоб той віддав йому корову назад.
2. А вбогий відповідає, що він тому за неї відробив.
3. Зустрічає дочка батька й питає чому він плаче.
4. Пан запитав у мене чи знаю я, що в світі найсильніше, найпрудкіше, наймиліше.
5. Каже вбогий, що є в нього дочка Маруся, то це вона його так навчила.
6. Пан розсердився та каже, що він такий розумний, а вона проста собі дівка та його загадки повідгадувала.
7. Пан наказав убогому, щоб його дочка із стеблинки льону виткла сто ліктів полотна.