Татусь---- тат корень,ус суфiкс, ь окончание
Маленький---- мал корень, еньк суфiкс,ий закiнчення
Матуся---- мат корень ,ус суфiкс, я закiнчення
Мамочко----- мам корень, очк суфiкс,о закiнчення
Хлопчик---- хлоп корень, чик суфiкс,нульове закiнчення
1.Юність-іменник;в-сполучник;інших-займеннки;завше-прислівник,загадкова-прикметник.2Над-прийменник;білим-прикметник;світом-іменник-білий-прикметник;сніг-іменник.3.Яка-частка,або прислівник(одне із них),висока-прикметник;і-сполучник;густа-прикметник;трава-іменник.
І, у , і , і , у , у , й , в , і . (і ) між приголосними й між голосними
1)терпець урввався
2) вжити заходів
3) листуватися
4) відлетіти в теплі краї
5)впадати в очі
6)гортати сторінки
7) наступна зупинка
8)думки збігаються
Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909 — 1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся — "З журбою радість обнялась”, що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки — "Поезії. Книга II” (1909), "Поезії. Книга III” (1911), "Драматичні етюди. Книга IV” (1914), "Поезії. Книга V” (1917).Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну” збірку віршів Олеся — "Чужиною” (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози...” — такими словами розпочинається один з перших віршів книги. Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва” — збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця.