Климко заночував у снопі сіна і поласував галетами які дав йому солдат. У курені Климко згадував про дядька Кирила як їм було добре до того як його не стало. Пацюків з вагової вигнав Зульфат старий друг Климка, він взяв жаринки і закинув їх у нірки і прикрив ці нірки щоб миші задихнулися. У село зайшли італійці і все порозкрадали. Після італійців майже нічого не залишилося все порозкрадали і поспалювали. Люд вимінював одяг все що в них було на сіль та інші потрібні речі.
Віршовий розмір: ямб і пірихій
енЕй бУв пАрубок мотОрний
і хлОпець хоть кудИ козАк
удАвсь на всЕє злЕ провОрний
завзЯтіший од всІх бурлАк
Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 р Києві в родині відомого українського письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, Вищі літературні курси в Москві та аспірантуру. Працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем. Ярослав Стельмах написав п’єси «Привіт, Синичко!», «Запитай колись у трав», «Гра на клавесині», «Провінціалки», «Синій автомобіль», «Драма в учительській». Серед його п’єс є твори для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші.
Вийшла якось я надвір,
І напав на мене звір
Подумала я що то хижак,
А то звичайнісінький їжак
Добряче він мене перелякав
Але тихенько промовляв:
"Не боюся я тебе,
бо налякався сам себе".
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.