<span>Моя улюбленна тварина – собака, її звати Джуля, я її дуже люблю. Зараз я вам про неї розповім. Її потрібно 2-3 рази на день вигулювати.Щоб вона була вихован, її треба навчити. Наприклад, якщо вона хоче їсти, хай прийде до господара і почне гавкати, що чоче їсти. А ще, як прийдуть сусіди чи гості, навчити його, щоб давав лапу. Але вчити собаку потрібно змалку і вчити щодня, щоб він запамятовував.Тоді він все запамятає.Собака - це друг людини, він як ніхто допоможе людині. Кажуть люди, що собака пізнається в біді як ніхто інший. Якщо ви немаєте нікого, заведіть саме собаку.</span>
Коли на серці важко, коли душу розриває туга або коли мрії від радості, мов шалені коні, летять вперед за далекий горизонт – життя стає дивним віршем. Таким особистим, рідним, своїм. І без сумнівів можна сказати – без поезії не минули дні жодної людини. Хай то будуть вірші зі старих порваних книжок, чи рядки, які доводилося заучувати в школі, чи, може, навіть те, що тихенько зазвучало якось в серці, коли прийшла весна.
Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна диспутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених віршів. <span> </span>
Вони заканчиваются только на но и то!
Зараз Україна незалежна держава.Вона достатньо розвинута країна.
Якщо у майбутньому президентом України буде достатньо добра людина яка буде піклуватися не тільки про себе та інших людей у парламенті а й про країну та її народ то за декільк років в Україні не буде ні одної бідної см'ї усі сім'ї будуть жити на середньому рівні.
Ось так!
Чому я розмовляю українською мовою.
Розмовляю українською мовою я,тому-що вона прекрасна,багата своїми словами.
Вот типо как начало. дальше в голову нечего не лезит(