Саду,ока,портфеля,плачу,вівторка,залу,диму,олова,граніту,льону,Дніста,Дніпра,граду,гріму,дощу,колоска,Байкала,рукописа,сантиметра,міліграма,квадрата,присудка,коріння,жалю,романтизму,грунту,сина,паркана,трамвая,тролейбуса,узгия, обличчя,лиця,листопада,моста,спасибі,дозволу,прогину.
Однорідні члени речення — це такі члени речення, що виконують однакову синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю. Однорідні члени разом пов'язані тим самим підрядним зв'язком з іншим членом речення, який їх пояснює або який вони пояснюють.
Розповідне,неокличне,просте,поширене,двоскладне,неускладнене)
оселі-підмет,іменник
затихають-присудок,дієслово
під зорями-обставина,під-прийменник,зорями-іменник
осінніми-означення,прикметник
високими-означення,прикметник
Дощовий день це- похмурий час. все навколо стає ніби зі свинцю сіре та сердите. суворий дощ поливає і напуває квіти та трави. скрізь смальцевий колір. але потім вийде яскраве сонце.
Безцінна кожна мить життя… Ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. Безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. Безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. Кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.
Життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. Життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.
Якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. Ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. Уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! І це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.
Як сказав колись безсмертний Гете: »Велич людини в тому, що вона - єдине з усіх створінь, здатне перетворити мить у вічність».