Коли вчителька на уроці запитала, які дерева нам подобаються, я відразу назвав каштан. Звичайно, це дерево не приносить смачних плодів, як, наприклад, вишня або абрикос, і зовсім не його наряджають веселими передноворічний вечір. Зате ніхто не зможе залишитися байдужим, побачивши алею квітучих каштанів! Білим і рожевим вогнем горять гігантські "свічки", запалені навесні в гущі зеленого листя, і у перехожих відразу піднімається настрій і на губах з'являється посмішка.
Великі зелене листя каштанів схожі на відбитки долонь якихось фантастичних істот. Восени листя жовтіє і опадає, а після так заманливо шарудять під нашими ногами, що хочеться підкидати їх вгору осіннім салютом або стрибати з розбігу у величезні, жовті, хрусткі купи, зібрані працьовитими двірниками.
Коли каштани відцвітуть, на місці свічок з'являються грона колючих зелених кульок. Вони висять серед листя до пори до часу, а після раптом лопаються, і на дорогу сипляться великі і маленькі каштанові насіння - теж каштани.
<span>Я вважаю, що каштани прикрашають наше місто і роблять його красивим і затишним.</span>
А - Привіт, друже! Я справи?
Б - Та ніяк, не можу зрозуміти, у чому щастя? І гроші є, і друзі, а щастя немає...
А - Ти зрозумій, щастя це те, що не можна запозичити, це те, що кожен обирає для себе...
Б - Не зрозумів...
А - Ну... Наприклад, для одного щастя в грошах, а для другого у навчанні, для третього у здоров*ї, четвертого у успіхах. Розумієш? Ти можеш обрати для себе ціль і після її досягнення ти станеш щасливим.
Б - Тобто? Я просто захочу взяти печиво, візьму його і буду щасливий?
А - Твоє щастя - твоє діло. Ти сам свого щастя коваль. Щастя... Це поняття абстрактне, його не можна побачити, не можна понюхати, але можна відчути! Тебе одразу переповняють емоції, в душі ти починаєш світитись! Якщо це печиво тобі так необхідне і ти його отримав, то ти щасливий. Ти сам зрозумієш коли ти щасливий... Це лише твоє діло і втручатись маєш тільки ти!
Б - Я усе зрозумів, я щасивий, що маю такого друга як ти! Дякую, друже!
<span>Хочешь 3 доллара скинь) Z149759548707</span>
Я завжди любила вести перед, а ось моя однокласниця - пасти задніх.
То він каже зарубати це меня на носі, то - викинути з голови.
Над квіткою кружляв товстий джміль.
Серед галявини ми побачили чисте джерело.
Я обожнюю дивитися на себе у дзеркало.