Починається дощик, він срібниться своїми крапельками. За вікном гнуться верби, глянеш - і просто залюбуєшся цими прекрасними видами. Буває ось так задивишся і серце забється частіше, від цього і захочеться жити. Від цих краєвидів просто очі іскраться від щастя.
<span>Тварини потребують захисту!
«Собака — друг людини», «Людина заводить кішку, аби мати поруч тигра,
з яким можна погратися» — ці і сотні подібних висловів про домашніх
тварин ілюструють одну єдину істину</span>:усі тварини для людей,найкращі друзі.
Я - підмет,
у степу, край Дунаю - обставини
свою - означення
хату - додаток
маю - присудок
густим лісом обсаджену - означення, виражене дієприкметниковим зворотом
красним цвітом прикрашену - означення, виражене дієприкметниковим зворотом
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, повне, поширене, ускладнене уточнюючою обставиною КРАЙ ДУНАЮ та відокремленими означеннями, вираженими дієприкметниковими зворотами
1.Крутити хвостом – вдаватися до нечесних вчинків.
2.Крутитися, як білка в колесі – бути постійно зайнятим.
3.Стріляний горобець – про людину, яка багато зазнала у житті.
4.Пекти раків – червоніти від сорому.
5. Знати на зубок
Знати де раки зимують
Знати як облупленого
Знати як своїх п’ять пальців
6.Душі не чути – самовіддано любити.
7.Підсунути свиню – зробити неприємність.
8.Бігати як курка з яйцем – приділяти незаслужену увагу.
9.Укрутити хвоста – приборкати, домогтися послуху.
Ліс узимку (твір-опис природи в художньому стилі)
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.