Газы, получающиеся в результате сгорания топлива и ракета.
Для первого состояния P0*V0=v0*R*T0 V0=v0*R*T0/P0
Учтем, что T=2*T0 и v=2*v0
P0*V*2*v0*R*2*T0 V=4*v0*R*T0/P0
V=V9=4
V=4*V0
Могу про пояс астероидов. По нек. гипотезам, между Марсом и Юпитером существовала такая планета. В уже время человеческих цивилизаций, она была разорвана силами тяготения этих крупных планет. В мифологии Фаэтон, сын бога Солнца Гелиоса. он упросил отца поуправлять огненной колесницей. солнце тогда отождествляли с огненной колесницей, катящейся с востока на запад по небосводу. Но, не справился Фаэтон с конями, понесло колесницу близко к Земле. Гореть начала планета. И тогда, Зевс, молниями сразил Фаэтона. Этим и объясняли распад планеты на мелкие небесные тела - астероиды.
Большинство имен созвездий вышли из мифов. Благодаря буйному воображению греков, которые соединяли отдельные звезды в осмысленные образы, на небе поселились Андромеда, Кассиопея, Персей, Пегас и Геркулес. Даже те названия, которые, на первый взгляд, не связаны с персонажами легенд, тем не менее, имеют мифических прототипов. Например, Стрелец – это лукавый кентавр Кротос, который занял на небе место, отведенное себе другим кентавром – Хироном, который, как считали греки, создал первую модель небесной сферы. Или возьмем Козерога. Согласно одной из легенд, странное существо с головой барана и рыбьим хвостом – это козлоногий бог Пан, сын Гермеса. Пан сменил копыта на хвост, спасаясь от стоглавого великана Тифона. Пытаясь укрыться, он прыгнул в воду, а потом решил и вовсе остаться там. Постепенно под давлением эволюции ненужные для плавания копыта превратились в мощный рыбий хвост.
Сила тока иногда рассматривается как четвертая независимая величина, используемая при описании механических систем наряду с массой, длиной и временем. <span>силу можно выразить через массу, длину и время, используя закон движения Ньютона</span>
<span> Зміни, що відбуваються в розвитку людства, вражають. Буквально на очах одного-двох поколінь технічний і навіть побутовий ландшафт нашого буття змінився кардинально, що цілком спирається на відкриття в науці. Це визнав і Президент США Барак Обама, який у квітні ц.р., виступаючи перед членами НАН США, заявив, що “усі цивілізаційні завоювання людства зобов’язані науці” і що “наука нам потрібна як ніколи раніше”. Якщо порівнювати розвиток вже самої науки як окремої галузі впродовж її історії, що по суті налічує не більше 300-400 років, то стає очевидним, що він лише прискорюється. Особливо помітним це прискорення стало у другій половині минулого століття, і немає жодних сумнівів, що в найближчому майбутньому воно, як мінімум, не загальмується. При цьому гігантськими кроками йде накопичення і необхідність обробки величезних обсягів різноманітної інформації, що не дозволяє в одній, навіть відносно великій, статті спробувати хоча б приблизно відповісти на питання: а що ж нас чекає в столітті, в яке людство тільки-но вступило?</span><span> На нього важко відповісти і в тому випадку, якщо мова йде лише про одну із наук, проте я ризикну поділитися з молоддю, що читає “Київський політехнік”, своїми думками щодо фізики. На це мне надихає велика власна віра в непереборну силу науки, яка давно, прямо за висловом Карла Маркса, перетворилась у найпотужнішу продуктивну силу. Якщо ж порівнювати роль тієї чи іншої природничої науки, то досить легко переконатися, що провідне місце серед них, безумовно, посідає фізика. Такий висновок випливає з того, що вона серед усіх природничих наук найбільш фундаментальна, або така, що вивчає найглибші та найзагальніші закони природи. Відкриті нею (або, точніше сказати, фізиками) закономірності лежать в основі і хімічних, і біологічних, і геологічних, і космологічних процесів.</span>