Н.в.: двісті п*ятдесят дев*ять
Р.в.: двохсот п*ятдесяти(п*ятдесятьох) дев*яти (дев*ятьох)
Д.в.: двомстам п*ятдесяти (п*ятдесятьом) дев*яти(дев*ятьом)
Зв.: двісті п*ятдесят (п*ятдесятьох)дев*ять(дев*ятьох)
О.в.: двомастами п*ятдесятьма(п*ятдесятьома) дев*ятьма(дев*ятьома)
М.в.: (на) двохстах п*ятдесяти(п*ятдесятьох) дев*яти(дев*ятьох)
Н.в: сорок три
р: сорока трьох
д: сорока трьом
зн: сорок три
о: сорока трьома
м: на сорока трьох
н: тисяча дев*ятсот сімдесят шість
р:тисяча дев*ятисот сімдесяти(сімдесятьох) шести(шістьох)
д: тисяча дев*ятистам сімдесяти(сімдесятьом) шести(шістьом)
зн: тисяча дев*ятсот сімдесят шість
о: тисяча дев*ятьмастами сімдесятьма(сімдесятьома) шістьма(шістьома)
м: на тисяча дев*ятистах сімдесяти(сімдесятьох) шести(шістьох)
*Щодо останнього.. за "тисяча" не впевнена. Числівник 1000 відмінюється. як іменники 1=ї дієвідміни.
-Привіт Сергійко!
-Привіт Сашко!
-Хотів запитати чи хочеш ти піти зі мною в кіно.
-Звійсно, а на який сеанс?
-Таємниця годинників у будинку.
-Повинно бути цікаво, я з вами!
-Добре! Тоді зустрінемось біля школи о 16:00,домовились?
-Домовились!
Якби книги вміли розмовляти, то ми моглиб багато цікавого дізнатися про їх власника.Хоча книга і мовчки може розповісти про все те , що з нею відбувалось, як до неї ставились. Це видно з її зовнішнього вигляду. Якщо звернути увагу на підручники, то не всі діти добре і охайно відносяться до них. Є такі книги, що здається просто кричать і плачуть від того , що їм приходиться витирмувати. Це пописані, надірвані, заплямовані сторінки, пошматована обкладинка. А є такі книжки, які просто сяють чистотою. Такі книги приємно взяти до рук, погортати, почитати. Я завжди стараюсь охайно ставитись до книги. Отже вони вміють говорити, я точно це знаю.
Люди, з яких я беру приклад – це мої батьки. Вони завжди дадуть чудову пораду і допоможуть у навчанні. Для мене вони люди, у яких я завжди можу попросити допомогу і знаю, що вони не відмовлять. Мої батьки дуже добрі люди. Коли мені погано, вони дбають про мене та переймаються. Батьки не бажають нікому нічого поганого і вони люди, з яких я беру приклад.
І з пагорбів, із височин Струмок добром розлився, І на галявині весняній Бродячий пес пригрівся. Я одягнусь, немов в театр. Піду пройдуся трішки, І сам собі від всіх тривог Ослаблю жорсткі віжки. Іду, і все у мене гарно, І сонце схоже на лимон, І лише вітер навіває Що це усе не сон.