Якби я мав крила
Іноді мені так хочеться мати крила, щоб полинути далеко, за хмари, подальше від турбот, від світу, від людей...Там, де буду тільки я і небо ... Де сонце ховається у море, де найтихіше місце на землі.. як написав Петренко " коли б мені крила , орлячі ті крила, я б землю покинув і на новосілля, орлом бистрокриллим у небо польнув, і в хмарах навіки од світу втонув.
Мабуть йшлося про те,що так, мы живемо в цiй невмиручiй добi вiдродження, як казав Захар Берут.Але щоб вона незникала треба ii не порушувати:не воювати(Як в повiстi "Захар Беркут" коли йшла вiйна мiж татато-монгольською навалою),не красти,не ображати та iнше....Багато столiть йшли вiйни iз-за непорозумiнь людей.Нашi дiди та прадiди проливали дорогоцiнну кров за нашi днi-за днi без вiйн,вбивст,крадiжок.Чи можем тепер ми iх порушувати?Чи змогли б?
Назва племені , якому княгиня Ольга помстилася за загибель свого чоловіка,князя Ігоря.
По твору рильского
<span>Я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! Але мені дуже хотілося б, щоб ось оці саме слова дійшли до читачів. Чому? Мабуть, тому, що сьогодні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. І дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. А ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. Ліричний герой М. Рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати. </span>
Дім як вулик, На смак свій права, Учасники тріщить голова, Смерть-як коса замашна, Все Пожере як солому пожар,Зневажить страшну її сталь, совість як чистий кришталь