Горах Альпах
перевал великий Сен-Бернар
монастир Сен-Бернар
кличка Баррі
пам'ятник Сен-бернару
1.Ми поїхали на чужину, покинувши рідний край.
2.Засмутившись, дід не міг стримати сліз.
3.Не зможемо ми споглядати на вільний, некріпацький захід сонця, повернувшись у найми.
4.Розглядаючи картини генія, ми зрозуміли, що такої людини не було і бльше не буде!
5.Проснувшись, дівчатка не пам'ятали, ле опинилися.
6.Задумуючись над сюжетом, я не встигла побачити головне.
7.Піде у вічність герой, сказавши слова, які не зітруться з пам'яті ще декілька поколінь.
8.Співаючи, ідемо в далеку путь.
9.Незважаючи на обставини, він рушив з мечем у бій.
10.Нічого більше не чула й не бачила Марійка, занурившись з головою у воду.
1)Я мрію поїхати до безмежного океану.
2) Сусідський хлопчик виявився не зовсім культурний
3) На моей шинелі є лагідний міх.
4) Мама пофарбувала двері в коричневий колір
5) Капітан-добрий,правдивий,відважний чоловік.
<em>Треба писати так: надавати перевагу, ні за яких умов, завдати шкоди, розробити заходи, на Крайній Півночі, тяжкий біль, через якусь там премію.</em>
<em>Помилки у побудові словосполучень виникли через запозичення слів з російської мови.</em>
<em />
<em> Вірні варіанти словосполучень: опинитися в такому матеріальному положенні; жовтуватий, німий, білюсінький, надзвичайно злий можна замінити словом злющий, занадто лагідний, строкатий, дуже близько, синювата, жовтизна. </em>
<em>Помилки виникли через вживання тавтології.</em>
Літні канікули – це завжди приємно. Закінчилися уроки, позаду залишилися дзвінки, перерви, а попереду – щось дуже хороше. Влітку є час і з подружками погуляти, і в ігри пограти, і в гості поїхати. Але найбільше я чекаю, коли наші батьки поїдуть з нами на море. Море – це щось тихе і м’яке, близьке й далеке, тепле і прохолодне. І як приємно поринути в жаркий день в ніжну прозору воду – і плавати, пірнати, борсатися. Зараз на столі переді мною лежать морські раковини. Я прикладаю їх до вуха і чую шум прибою. Я ніби відчуваю, як морська хвиля летить і, натикаючись на камінь, кидає мені в обличчя тисячі блискучих солоних бризок. І я сміюся, я радію разом з мамою, татом, сестрою, разом з морем, чайками і сонцем. Швидко пролітає літо, ось вже і вересень. І це добре – можна поділитися з подружками своїми літніми новинами, хочеться побачити всіх хлопчиків і дівчаток нашого класу, хочеться почати вчитися і радувати батьків своїми успіхами.<span>
</span>