Силів баран в зеленім лузі
Сиділа поруч сивая сова
Сова казала чом ти не послухав
Мої премудрії життя слова.
Я от не знаю сово що робити
Пообіцяв я добре діло вовкові зробити
До нього на обід казав прийду.
А ти не чув від вовка що то за обід?
Питає пташка вельми мудра
Та от я думаю, яким же м'ясом
він інших вовків годувать то буде.
А ти не чув хіба що вовки барані то люблять
На полуденок свіженькими їсти.
Ох боже що ж то воно буде сова крегкоче.
-Та ні ти брешеш все баран торочить.
Тай пішов собі баран веселий
На славний той обід
От тільки потім чула птаха крик пекельний
Як різали барана на обід.
Отак і ми не знаєм куди втрапим
Коли у не відому путь самі ідем.
Для України усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування. Нині історія, писав академік Іван Дзюба декілька років тому, дає Україні шанс самоздійснення, хоч і «надто складна комбінація сприятливих умов потрібна для його справдження», бо «глобальна ситуація вносила і вноситиме свої істотні, часом геть несподівані, корективи і в перспективи розвитку національних культур, і в їхні «діалоги», а тому необхідне «реальне освоєння всієї повноти культурної спадщини, перетворення її в актуальний чинник самоусвідомлення суспільства…»У сучасних умовах глобалізації ситуація в Україні погіршилась, держава перебуває в стані економічно-соціального шоку, національно-культурного нокауту. Демократичні процеси відбуваються хаотично у зв'язку із слабким законодавчо-правовим полем; ліберальні та консервативні ідеї не спрацьовують у суспільстві, позбавленому єдності, ідеалів і загальної мети. Глобальне все більше й більше превалює над суспільним і національним.Основний конфлікт глобалізації деякі вчені вбачають у нерівномірності розвитку: країни постіндустріальні, індустріальні та доіндустріальні. Зберігаючи засоби транснаціонального впливу, західні країни ще більше збагачуються й розвиваються. Природа постіндустріального суспільства така, що воно схильне не лише до політичної, економічної експансії, але й до соціокультурної. Отже, процес глобалізації впливає на всі сфери життєдіяльності, зокрема на ринок, на державу й суспільство, на особистість. Відповідно всі ці інституції зазнають змін, трансформуються. Найважче ці процеси даються суспільству, нації та людині. Тобто позитивні явища цих процесів перебувають під загрозою. Академік Микола Жулинський, виступаючи на У Міжнародному конгресі україністів у Чернівцях (серпень 2002 р.), наголошував: «Духовне знекровлення світової цивілізації очевидне. Національні культури як системи цінностей видозмінюються відповідно до вимог глобалізації, внаслідок чого розмиваються кореневі системи культурних конфігурацій», а відповідно «запровадження нової ідеології світового розвитку й нової форми соціальної організації - глобального корпоративізму - веде до глобального технотронного закабалення людської особистості і «виведення» її з органічної для її саморозвитку й самоздійснення національної системи цінностей».Для України порятунком від хвороб цивілізації завжди був фольклор - та усна народна творчість, що пройшла органічний шлях еволюції від архетипу до стереотипу й генетично закодувала в образах-символах безсмертні смисли буття. Фольклор твориться безперервно, повсюди й скрізь, «щогодинно й щохвилинно, де розмовляють і думають», - стверджував геніальний Олександр Потебня.В умовах транснаціоналізації культури на фольклор іноді дивляться як на продукт віджилих епох, як на певну декорацію-ілюстрацію, що заважає сильним світу цього фантастично збага¬чуватись, формуючи повальну індустрію шоу-бізнесу і розваг, єдиний тип світової монокультури масового вжитку переважно для підлітків та молоді. Тенденції відлучення дітей, юних, молоді від джерел національної самобутності й культурного розмаїття, від усвідомлення власної причетності до унікальної культури предків створюють загрозливу ситуацію розриву духовно-культурних зв'язків між поколіннями, зниження загального рівня культури, ведуть до втрати морально-етичних норм і формують філософію песимізму, соціальної пасивності, самотності, безпорадності й безвиході (фаталізму). Усе це стає підґрунтям для збагачення представників світової глобалізайційної макроекономіки і злочинного світу через культивування антигуманних виробничих технологій, активізації процесів куріння, наркоманії, алкоголізму, проституції, торгівлі дітьми, поширенні азартних ігор тощо. Зупинити негативні тенденції в житті людства здатний фольклор кожного народу за умови державної турботи про його збереження, охорону, пропаганду й відродження в прийнятних для сучасності формах.<span>В Україні з різних причин спостерігаються тенденції до згасання усної традиційної творчості, забуття й відмирання автентичних явищ народної обрядовості, звичаєвості, пісенності, оповідальності. Загрозу збереженню й поширенню фольклору становить тривала відсутність загальнодержавницької ідеології, що ґрунтувалась би на українській національній ідеї з відповідними ціннісними орієнтаціями на утвердження парадигми власної природовідповідності, а не на глобалізаційні чи локально-глобалізаційні стереотипи підпорядкованості, залежності й духовно-культурної аморфності. Нині експансія чужого в Україні загрожує знищенню власне українського національного духовно-культурного продукту, що вироблявся впродовж багатьох століть.
</span>
Люди завжди бажають своїм рідним, близьким, друзям щастя. І у святкові дні, і у будні звучить щире побажання: «Хай тобі щастить!» - І враз теплішає на душі, так як бути щасливим - заповітна мрія кожного. І, кажуть, щастя дуже вибагливо вибирає людину, перш за все, з огляду на його духовні якості.
Можна бути матеріально багатою людиною, а відчувати нещасним, так як в душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не залишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж бути щасливим, так як душа твоя бажає допомогти, захистити і близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому створювати красу, гаряче відгукнутися на чужий біль і поділити радість перемоги . Одним словом, мати щиру і красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я думаю, насамперед, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.
... Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідна турбота про маленьких і старих, протистояння злу ... Можна ще дуже довго перераховувати ті якості, які роблять людину людиною. І я впевнений, що праматір'ю, їх основою, є доброта. Її нам дарують з перших хвилин життя батьки, потім - вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим грунтом, на якому зростаються-цвітуть всі інші духовні цінності. І ось, коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою - дороговказом, ти можеш і собі, і іншим щиро зізнатися: «Я - щаслива людина!»
2)Олександр Олесь народився 1878-1944 рр. Народився в місті Білопіллі.
3)Перший вірш він написав у 1903 року, соромлючись його, сховав. Його просто підштовхнули на цей "крок".
4)Зрозуміло-що був гарний чоловік, який знав, що таке українська література.