Якби б я потрапила до країни яян я б познайомилася з усіми жителями цієї країни.Я б допомогла тому,кому було тяжко зробити те що вони не можуть.Я б побачила все чого немає в інших країнах.Мені б сподобалось у цій країні!
Когда я переходила дорогу на меня выскочила машина.Но из-за того что я не посмотрела с начало на дорогу ,а сразу пошла, она меня чуть не задавила.С тех пор я всегда смотрю по сторонам перед тем как переходить дорогу.<span />
Пирацетам ознакомиться со всеми.
Второе происходит действие.
30 Анна узнаю что то новое.
Из-за действий она попала в одном здании из него выбраться.
У цьому епізоді розповідається про те, як два вороги дитинства зустрічаються після літа (вони ще у візочках намагалися битися і так ворогували завжди, їхні сили були рівні). Але після літніх канікул Сашко виріс на дві голови накачав м'язи і тепер з легкістю побив свого опонента, відтоді він почав побоюватись Сашка.
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»