ЕПІГРАФ: Спробуй один раз політ, і твої очі навічно будуть спрямовані в небо. Одного разу там побувавши, на все життя ти приречений тужити про нього. (Леонардо да Вінчі)
На шляху кожного з нас виникають свої проблеми, негаразди, коли здається, що життя скінчилося, що далі нема сенсу йти. Це, нажаль, не рідке явище у нашому світі. А скільки людей просто здалися, не намагаючись зробити хоча б щось! Я вважаю, це велика помилка! Завжди потрібно боротися з труднощами та пам'ятати: їх можна перемогти! Так, це важко, але якщо дійсно прагнути дістатися зірок, усе буде гаразд.
На мою думку, найважче у таких ситуаціях змусити себе до боротьби, адже зазвичай нашу сумніви, лінощі, думки про те, що ми й так останні (а тому нема сенсу витрачати свої сили), дуже заважають нам. Через це ми ладні покинути навіть найпотаємнішу мрію, просто складаємо руки. Я вважаю, цього робити ніколи не можна. Щодо мене, я завжди згадую вислови: "Якщо я здамся, нічого краще не буде" та "Якщо тобі важко, ти на вірному шляху". Це трохи придає мені сили, а ще більше - мій внутрішній дух. У будь-яких екстримальних (і не лише) умовах потрібно випустити свою волю, дух у небо, тоді й ти підведешся до небес. Так, це важко зробити, але потрібно привчити себе (це буде здаватися неможливим лише у перші декілька разів). Варто пам'ятати, що будь-яка мрія, будь-який полет у небо виховують у нас стійкість, мужність, сміливість, допомагає нам. Я вважаю, що той, хто був одного разу подумки у небі, ніколи не зможе забути смаку перемоги, волі, а буде згадувати про цей час із задоволенням, намагатися повернутися туди. Для таких людей межа - лише небо, лише вище нього вони ніколи не зможути стрибнути, зате там вони почувають себе впевненими, найкращими. Небо може дати велику силу.
Для мене небо - якась недосяжна, на перший погляд, мета. Усі ми будуємо якісь плани, яких намагаємося досягти будь-якою ціною. Проте якщо зробити це, ступити на шлях самовдосконалення, досягнення певної мрії, ми відчуємо аромат, смак неба, перемоги, а після цього вже ніколи не зможемо бути такими, як раніше. Люди, що досягли висоти, не дивляться вниз, на землю, а лише вгору та знають, що нічого неможливого немає, із усім можна впоратися, якщо захотіти. Політ у небо робить будь-кого вільним, гарнім, привертаючим увагу до себе. Хоча я не згожен з думкою, що небо може зробити людину безсмертною. Так, на духовному рівні це можліво, це допоможе до останнбої хвилини дивитися лише вгоду, не звертаючи уваги на інших, але на фізиологічному рівні це неможливо.
Коли мені кажуть про сміливість, політ у небо, я згадую про тих людей, тих льотчиків-випробувачів, які навіть після поразки не покидають улюбленої справи. На мій погляд, це показує нам, що й ми, звичайнісінькі люди, не повинні покидати початої справи, якщо зробили помилку, варто пам'ятати: небо завжди вище, і до нього не так далеко. Зате зробивши заплановану дію, ми отримаємо дещо більше, ніж час, або рани від падінь, ми отримаємо свіжість, почуття свободи, подих перемоги, прагнення до нових небес (а від них ми вже будемо не в змозу відмовитися). Ось що найважливіше!
Отже, пам'ятайте, що варто дивитися вгору, прагнути до небес: це зробить вас сільнішими, наймогутнішими. І нехай "Побачити небо - лише мить у мерехтливому, суєтному світі" (В. Борисов), але ніхто і ніколи не зможе тебе розлучити з ним, а подумки ви постійно будете повертатися туди, де живуть лише найкращі з найкращих, де завжди тихо, затишно та чакають на вас.
Історія рідної землі Аби впевнено і зрозуміло провести дослідження назви нашої землі –
Україна, треба почати з такого розповсюдженого і в той час ніби
невідомого нам слова "кор". Корінь "кор", як бачимо, присутній в дуже
багатьох близьких і, на перший погляд, далеких за значенням слів: кора,
коротити, коритись, короста, корма, корпус, король і багато інших. Але
нас цікавить зараз лише назва нашої КРАїни, отож будемо досліджувати
різні значення слова КРАЙ, бо зрозуміло, що Україна (Вкраїна) має в
своїй основі якраз цей КОРінь.
Слово "край" як іменник чоловічого роду.
Значення:
лінія, що обмежує поверхню чого-небудь (тобто: кінець);
найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця;
невелика частина, відділена від чогось (тобто: окрайок, окраєць, шматок);
закінчення, припинення якоїсь дії, стану;
закінчення життя; смерть;
те ж саме, що країна (тобто держава, країна);
місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона;
Слово "край" як прийменник.
Значення:
указує на місцезнаходження предмета поблизу іншого. Синонімами до
прийменника "край" є такі слова: біля, коло, побіля, попри, поблизу,
при, окрай, близько
А ще "край" є наказовою формою дієслова
"краяти", що означає: наділяти-нарізати (ділянки землі), відділити
частину чи шматок (окрайчик хліба), в алегоричній формі: краяти серце...
От
якраз дієслово "краяти" є найбільш підходящим об'єктом для нашого
дослідження. Бо, як на мою думку, у процесі словотворення дієслово було
першим. А іменник вже був результатом дії. Дуже прозорий і надійний
зв'язок: украяна земля, кожний наділ якої має свого хазяїна: поле –
хлібороба, місцевість – князя (ще й зараз в багатьох місцях землю
селянам не наміряють чи наділяють, а – нарізають). Тоді як степ широкий на тисячі кілометрів є диким, вільним тобто, і пасися там хто хоче аж поки сильніші не проженуть.
Аж проситься висновок: Україна
– земля що має хазяїна (поділена тобто). Збереглась в багатьох
місцевостях ця сама назва другого кореня із другим звучанням: Поділля. Зустрічається в рукописах раніше від назви "Україна". Але це не означає більшої давності.
Те,
що слово "краяти" є дуже давнім, може підтвердити наявність цього
кореня у багатьох мовах, в тому числі і в санскриті. І походить від
кореня "кор". Десь я вичитав, що то значить: камінь. А звідтіля
Коростишів та інші подібні назви. Але цього твердження в неті вже не
знайшов. Зате знайшов багато іншого, більш цікавого. Багато авторів
відзначають спорідненість слів "кора" і "коло". Бо знята древнім нашим
предком камінним ножем кора із стовбура має форму кола і її виправляють
аби була плоскою. В одній місцевості "р" погано вимовляли, то говорили
не "коро" а "коло". Діти ж і в наш час до певного віку так говорять.
Отже предмет, яким знімали кору, загострений камінь наприклад, мусив
називатись "кор" або "кол" по-дитячому. Кол чи кіл (кілок) – загострений
був надійною зброєю. Що можна робити кором? – Корояти (крояти чи
краяти), коротити (палицю чи життя), корити чи підкорити, оскорити
(ошкурити а звідтіля і шкіра) кору ж. Між іншим: мовлене поляком слово
"кора" для нашого вуха звучить як "кожа" чи "коржа". Тож коржі теж
родичі кори. Перерахування інших прикладів, ще й в мовах інших народів,
займе дуже багато місця. Уявіть собі ту сиву давнину, коли краяли і
ділили все кам'яними ножами. Тож, як я надіюсь, древність походження
слова "україна" для читача є очевидною.
Якщо гард – це город, то
"город" – слово явно місцеве, бо я, як автохтон, прекрасно розумію його
походження. Голова роду живе за огорожею у місці, що й називається
городом. Інше походження слова "город": гор – це, що по іншому звучить,
той же "кор". Городити чи кородити означає відгороджувати камінням певну
ділянку від іншої місцевості. Та й рів (і вал також) для огорожі треба
рити з допомогою камֹяної КиРки. А вже лопата для відкидання землі може
бути дерев'яною. Ще років з тридцять назад на токах, де зберігається
зерно, для того, щоб його не пошкодити, користувалися дерев'яними
лопатами.
Те ж саме означає і інша назва України – Поділля. Якщо
хто думає, що Поділля лише понад Дністром, то він помиляється. Подоли є в
Києві та Київській області, багато їх і в Полтавській.
Привіт Павлусь,я вирішила написати тобі листа та дати декілька порад,щоб прочитавши його ти зміг якось змінитися.
Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали твір "Скарб". В цьому творі ти постаєш як ледащий парубок,завжди плачущим та нічим не радіючим.Прочитавши його я зробила вивід,що такою ніколи не буду. А тобі я пораджу бути вдячним за все своїм батькам та іншим.
Допомагай їм,не цурайся праці. Будь веселішим та активнішим. Заводь нових друзів та цінуй старих. Гадаю ці поради тобі знадобляться.
Взагалі твір меня сподобався,він був повчальним та цікавим,мої однолітки прочитавши його зробили висновки,а це найголовніше після прочитання твору.
Захар Беркут - добра людина. Він дуже шанується в окрузі. Він допомагає іншим і вболіває за свій народ і волю його. Захар Беркут справжній патрїот своєї вітчизни. Він все віддасть за волю свого народу. Захар добрий, розумний, сердечний, працьовитий, кмітливий, щедрий, щирий, чесний.Тугар Вовк - нікчемна й зла людина. Ця людина не тільки зрадила свій народ, але ще бажає їй помститися. Тугар тільки і бажає крові свого народу.