Вітчизна, як мати, у світі одна! Україна - це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна
Там грім травневий урочисто й радісно гуркоче, а за ним веселка молода - підперезала стрічкою півнеба.
Можливо так
хто написав це оповідання...ти знаєш?
Ніде, мабуть, не буває так добре, як на городі. Ляжеш коло грядок на гарячу землю горілиць, лежиш, дивлячись у небо, і така довкола тиша, наче ти зостався сам-самісінький на все село, на всю землю.
Притулишся вухом до землі, ніби сподіваєшся від неї на відповідь, а вона мовчить, не озивається, не видає жодної своєї таємниці. А може, вона й відповідає, тільки ти не годен утямкувати її мову? І напружуєш слух, аж заплющуєшся — жодного звуку. Нишкне земля в німому чорному мовчанні.
З давніх-давен книгу вважали джерелом знань. І цю ж думку підтвержує прислів'я "Гарна книга - абетка для душі". Дійсно, читаючи, ми не просто отримуємо певну інформацію, а чогось навчаємося, набуваємо життєвої мудрості.
Ми вчимося за підручниками, посібниками, звертаємося до енциклопедій, читаємо художні тексти. Уся ця література також допомагає нам ставати мудрішими. Правда, як на мене, сьогодні у величезному інформаційному потоці, в океані книжок, слід вибирати ті справжні, які зможуть стати справжнім джерелом знань!