Пес швидко з'їв смачний корм.
1)Нас кличе у мандри дорога, нам грає чарівна струна
2) Попрощалось сонце з чорною землею, виступає місяць з сестрою зорею
3) Сонце зійшло; Стоїть Остап серед поля, дає сльозам волю.
1. "Одягнена в батьків кожух" - відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом. Він стоїть перед ОС (означуваним словом) - Марія. Після дієприкм. зв., які стоять перед ОС, кома не ставиться.
Отже, правильний варінт - В.
2. <span>Австрійській державі знадобилося років сімдесят - перше просте реч.
</span><span>аби зрозуміти - друге
</span><span>що Bukowina є Bukowina й частиною Galizien бути ніяк не може - третє. У цьому випадку можна трошки запутатися. Можна сказати, що тут два прості речення із сурядним зв'язком (й). Але, взявши до уваги те, що тут один підмет і два присудка, які відносяться до нього, визначаємо, що це речення - просте.
Отже, відповідь - Б
3. Щоб розібратися в цьому питанні, знайдемо прсиудки в кожному реченні.
1) Речення складнопідрядне, перша частина якого має і підмет (родині), і присудок (жити). Отже, односкладне речення - друге. Присудок тут - кую. Тепер до цього дієслова необхідно додати особовий займенник (я, ми, ти, ви, він, вони). Кую я. Взявши до уваги те, що нам необхідно знайти речення, де можна додати "вони", розуміємо, що це не той варіант.
2) Кажуть (хто?) вони. Правильний варіант.
3) Не будемо (хто?) ми. Не той варіант.
Отже, правильна відповідь - варіант Б.</span>
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. Бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. І обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
Весна -найпрекрасніша пора року, адже усе навколо пробуджуєть, ніби оживає.
Навколо - краса. Ні одна пора року не може зрівнятися з весною. Здається, що усе це воскресіння природи ніби і нас наштовхує до того, щоб ми змінили своє життя на краще, щоб разом з природою і ми ожили. ТОму, не втрачаймо цього прекрасного шансу.