Прості: 1.осінь прийшла до нас в місто.
2.я люблю свою мову.
3.я йду до школи кожень день.
4.було гарне літо.
5.я люблю мріяти
складні:1. Ще ходить осiнь по опалiм листi, ще журавлиний ключ не вiдбринiв.
2. Сонце в сонних лiсах вii нiжно вiдкрило, а вiдлуння в горах день новий розбудило.
3. Зелю огорта рожева тиша, вечiр опускаеться з небес, вiн сопiлку з очерету рiже i лунае тихий полонез.
4. До нас прийшла золота осiнь, але ми трошки сумуемо за лiтом... .
5. Дзюркоче рiчечка маленька i соловей спiва пiснi.
Миколка пожалів маленьке беззахисне кошеня ( Миколка - підмет, пожалів - присудок, кошеня - додаток; маленьке, беззахисне - означення).
Старенька посміхнулася йому беззубим ротом ( старенька - підмет, посміхнулася - присудок, йому - додаток, ротом - додаток, беззубим - означення).
Літературі я відданий душею (я - підмет, відданий - присудок, літературі - додаток, душею - додаток).
Одного разу, в густому-густому лісі ріс величезний каштан. Завжди стояв гордо, впевнено, красуючись своим широким листям. Підспівував пташкам, що сиділи на його гіллі. Ростив своїх маленьких діточок - каштанів. Та раптом, один з них дуже бешкетував і не втримався за міцні віття. Тут же опинився на землі. Волав, кричав, плакав, благав взяти його назад:
- Таточку, будь ласка, забери мене назад на гілочку.
А той йому і відповів:
- Ні, сину, рости, дурненький, я теж з землі виріс.
Дух ого завжді з нами.
Душа є в кожної людини, хтось її приховує.
Духовій оркестр добре грав.
Духовність людини безмежна
Звіробій, псевдоідея, радіопрограма, тягнирядно (фамілія) Г