<em>привет
привет
какой у вас город прекрасый!
Да наш город очень красив пройдем я покажу тебе достопримечательности
Пойдем я рад буду посмотреть
Сейчас мы проходим мимо дворца культуры нашего города с ним связано много интересного , а дальше ты увидишь памятник горькому
О как же у вас красиво это очень захватывает
</em>
(Більше) діла — (менше) слів. (Більше) робити, а (менше) говорити. Балаканням роботи (не почнеш) і (не закінчиш). Г<span>оворить (прямо), а робить (криво</span>). (Тиха) вода людей топить, а (бурна) тільки лякає.
(дужки)- це антоніми, які ти підкреслиш!!!
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
<span>Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.</span>
Це незмінювані іменники іншомовного походження, а значить, вони не належать до жодної відміни.
<span>Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся:</span>
<span>- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати i йти до школи.</span>
<span>- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.</span>
<span>- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?</span>
<span>- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, добре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.</span>
<span>- Справді? - зраділа Яринка. - Я так i зроблю завтра.</span>
<span>Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.</span>
<span>Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку - та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхаєть</span>