Зими:
зим - корінь
и - закінчення
зим - основа
Зимно:
зим - корінь
н - суфікс
о - суфікс
закінчення нема
зимно - основа
Зимовий:
зим - корінь
ов - суфікс
ий - закінчення
зимов - основа
Взимку:
в - префікс
зим - корінь
к - суфікс
у - суфікс
взимку - основа
Восени:
в - префікс
осен - корінь
и - суфікс
восен - основа.
Осінній:
осін - корінь
нн - суфікс
ій - закінчення
осінн - основа
Осінь:
осінь - корінь,
закінчення є - нульове
осінь - основа
Навесні:
на - префікс
весн - корінь
і - суфікс
навесні - основа
Весна:
весн - корінь
а - закінчення
весн - основа.
Весняний:
весн - корінь
ян - суфікс
ий - закінчення
веснян - основа
<span> Діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю з використанням сполучників підрядності, пропоную скласти так:
- Діду, а чого в Україні так шанують хліб?
- Онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.
- А чи важко виготовляють хліб?
- Так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.
- Може, розповіси мені трохи?
- Звичайно. Спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. Потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. Там її переробляють на борошно. А далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.
- Мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. Потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.
- Все правильно, онучку. Але ж не лише хліб виготовляють з борошна.
- А що ще, діду?
- Ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. Тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.
- Дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову!
- Звертайся, онучку!
</span>
Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу спостерігати, як люди, сильні фізично і морально, прибувши на Аляску, поступово втрачали кращі людські якості, забували про людські обов’язки щодо друзів, про взаємодопомогу та турботу про оточуючих. І все це відбувалося тому, що вони засліплювалися жагою збагачення, жагою стати найсильнішими за рахунок золота, а не за рахунок справжніх людських якостей. Саме з цієї причини Д. Лондон і створив оповідання під назвою «Жага до життя», в якому головним героєм стала людина, яка зрозуміла, що не золото та багатство головне в нашому житті.
Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодопомога і турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. За сюжетом оповідання Білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. Його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. Але для Білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. А той, хто залишився справжньою Людиною, йде по слідам Білла і спостерігає все, що відбувається з його недавнім товаришем.
В решті-решт Людина бачить, що Білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. Це досить гіркий урок для інших. Перш за все це трапилося тому, що Білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. Він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? Та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. Краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. Людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. Відчуваючи надзвичайний голод, Людина все ж-таки залишає останки Білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як Білл його зрадив. Зібравши усі сили, що залишилися, Людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. Перемагає Людина і страшний холод Аляски. Не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. Залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається Людиною з великої літери.