Все заканчивается хорошо.
1. Капитана Гранта и двух матросов с его корабля находят на острове Табор.
2. После долгих поисков капитана Гранта «Дункан» возвращается в Шотландию.
3. Мэри Грант, дочь капитана Гранта, вскоре выходит замуж за Джона Манглса.
4. Паганель женится на двоюродной сестре майора Мак-Наббса.
5. Роберт, как и его отец, капитан Грант, становится моряком.
<span>Главные герои— Иван-царевич и Василиса Премудрая. </span>
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.
<span>1 без улова </span>
<span>2 за кедровыми шишками </span>
<span>3 глухарь </span>
<span>4потерялся </span>
<span>5 дедовские способы </span>
<span>6 вперёд </span>
<span>7неожиданное озеро </span>
<span>8 долгожданный дом</span>
1860,17 (29) января — родился в Таганроге в мещанской семье.
1868 — 79 — учился в Таганрогской гимназии, по окончании которой поступил на медицинский факультет Московского университета.
1880 — начал печатать короткие юмористические рассказы в журналах «Стрекоза», «Будильник», «Осколки» и др.
1884 — окончил университет, занялся медицинской практикой.
1888 — повесть «Степь».
1890 — совершает поездку на Сахалин, где совершает сплошную перепись каторжных и ссыльных поселенцев. Пишет книгу «Остров Сахалин» (1893 — 94).
1892 — поселился под Москвой, в деревне Мелихово (ныне Чеховский район), близ Лопасни (ныне город Чехов), в приобретенной им усадьбе (с 1944 г. — музей-усадьба Чехова). Создает повести и новеллы — «Дуэль», «Дом с мезонином», «Палата номер 6» и проч.
1897 — 99 — участие во всеобщей переписи населения, работа участковым врачом во время эпидемий холеры. Создает пьесы «Чайка», «Дядя Ваня», «Три сестры».
1901 — женился на актрисе художественного театра О. Л. Книппер.
1902 — вследствие заболевания туберкулезом переселяется в Ялту, где сближается с Горьким. Вместе с В. Г. Короленко в знак протеста против отмены Николаем Вторым избрания Горького почетным академиком отказался от звания почетного академика, присужденного ему в 1900 г.
1903 — 04 — пишет пьесу «Вишневый сад».
1904, июнь — в связи с обострением туберкулеза выезжает в Германию для лечения на курорт Браденвейлер, где скончался 2 (15) июля. Похоронен в Москве.