Дубинка, заточенные камни, копья.
Хроника:
1840-е годы – призывы к правительству провести реформы, чтобы избежать революции;
22.02.1848 – манифестация несмотря на запрет властей, в ответ на стрельбу по манифестации настоящее восстание;
ночь на 23.02.1848 – сооружение баррикад;
24.02.1848 – восставшие захватили все важнейшие пункты Парижа, король отрёкся от престола и бежал в Англию;
25.02.1848 – правительство упразднило монархию и провозгласила республику
Вариант Б)
<span>Гангутский бой 1714 г. После поражения на юге Петр еще решительнее стал действовать против Швеции. Швеция потеряла всю свою армию под Полтавой, но она сохранила мощный флот на Балтике. Петр основательно готовился к морским сражениям: активно строился Балтийский флот, шла усиленная подготовка личного состава.</span>
В общем это философ (представитель средневековой восточной философии), музыкант, естествоиспытатель, математик - ученый Востока. У него написано очень много трактатов. Ему приписывают создание Отрарской библиотеки. Приведу в пример несколько трактатов "Слово о сновидениях", "Книга введения в логику", "Об организмах животных", "Об организмах человека", "О словарях" и тд.
Перша світова війна розколола II Інтернаціонал на прихильників громадянського миру і підтримки власних урядів у боротьбі із зовнішнім ворогом і противників «світової бійні», з яких одні закликали робітників воюючих країн до активної боротьби за «мир без переможців і переможених, без анексій і контрибуцій» (пацифісти), Інші — до боротьби проти власних урядів, що ведуть війну («Циммервальдська ліва»).
Після закінчення війни обидві течії відкололися від II Інтернаціоналу. На базі "Циммервальдської лівої" в 1919 році утворився III Інтернаціонал (Комінтерн). Ряд партій і груп, у тому числі англійська незалежна Лейбористська партія, незалежна соціал-демократична партія Німеччини на чолі з К. Каутським і Р. Гільфердингом, Французька секція робітничого Інтернаціоналу (СФІО), Російські меншовики і есери на чолі з в. м. Черновим, австрійські соціал-демократи на чолі з Ф. Адлером і О. Бауером і швейцарські на чолі з Р. Гріммом, розійшовшись у поглядах як з другим Інтернаціоналом, так і з Комінтерном, утворили в лютому 1921 року так званий «Двосполовинний», або віденський, Інтернаціонал (офіційно — міжнародне робітниче об'єднання соціалістичних партій)[2].
Залишки II Інтернаціоналу, провівши в 1919 році конференції в Берні і Люцерні, в липні 1920 року на Женевському Конгресі проголосили відтворення Другого Інтернаціоналу; опоненти називали це об'єднання «Бернським Інтернаціоналом».