Тысяча и одна ночь представляет собой сборник историй и народных сказок народов Западной и Восточной Азии, собранных во время «золотого века» Арабской империи. Сами сказки уходят корнями к древнему и средневековому арабскому, персидскому, индийскому, египетскому и месопотамскому фольклору и литературной традиции. Эти сказки были собраны в один сборник переводчиками и учеными путешествующими по Западной, Центральной, Южной Азии и Северной Африки.писал сам
<span>По вертикали</span>
1: <span>Старуха-дворянка таскала своих слуг за ...
</span><span> 2: </span>В них проживала старуха-царица.
<span> 3: </span>Туда отправили служить старика.
Первое желание старухи
<span> 6: </span><span>Что попалось старику в невод, когда он закинул его во второй раз?
</span><span> 7: </span><span>Старуха-дворянка жила в ...
</span>: 9: <span>С его помощью старик ловил рыбу.
</span>14: <span>В ней жили старик и старуха в начале и в конце сказки.
</span><span> 11: </span>Его предложила рыбка за свою свободу
Першы і другі Спадарожнікі паглядзелі на яго і спыталі: - як зямля можа спяваць? І ён ім адказаў, што зямля спявае рознымі галасамі: спевы птушак, цурчанне ручая, шум ветру, гудзенне насякомых, шоргат лісця, рыпанне снегу гэта песні нашай роднай беларускай зямлі і прыроды. Менавіта з гукаў прыроды падарожники і склалі першую песню.
Толстого?
Читала давно, но насколько я помню, он с большой любовью и уважением относится и к своей семье и к учителям(и не скрывает это), что несомненно отличает его от настоящих подростков, которые считаю своим долгом нахамить старшим. Ведь теперь считается, чем больше ты хамишь своей семье, тем выше становишься в глазах сверстников.
У п'єсі Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" простежується характерна для заможного селянина риса характеру — чим більше людина жадає набуття багатства, тим більше вона вчиняє заради грошей злочинів.
Отаким селянином у п'єсі "Гроші" (саме таку назву мала спочатку п'єса) був Герасим Калитка. Він скуповує землю в збіднілих селян, поміщиків, які не змогли протистояти йому та іншим поміщикам. Отож, усе його життя, думки спрямовані на придбання землі: Сказати, шо він був скупий — так ні. Якщо нажив так хазяйство, то знав, кому продати й у кого купити. Проте хижацько-підприємницька натура його далася взнаки. Так, якщо він намагався купити у Невідомого сто тисяч, хіба він не знав, що дещо тут нечисто. Який дурень стане продавати сто справжніх, живісіньких тисяч всього-на всього за п'ять? На мою думку, він бажав мати ці гроші, хотів, щоб його сусіди із заздрістю дивились на його землі. За жадобою розбагатіти він просто не бачив, що його дурять, не міг, ні, не хотів припустити цього. Та от сталось лихо: замість п'яти тисяч — ціла торба папірців. Через його ваду потерпатимуть його наймити, д