Людина - це настільки цікаве створення, що всі прояви його сутності, особистості і почуттів сприймаються з цікавістю. Міміка обличчя, наприклад, може розповісти про людей чимало цікавих подробиць, навіть якщо самі вони при цьому мовчать. Жести теж здатні видати чуже стан. Спостерігаючи за людьми, можна дізнатися багато цікавих подробиць, які допоможуть розібратися з правдою або неправдою, емоціями, настроєм і іншими особливостями оточуючих. Психологія міміки по-справжньому обширна. Щоб вивчити її повноцінно, не вистачить однієї статті і навіть книги. Проте деякі правила і підказки допоможуть навчитися хоча б елементарним психологічним «трюкам» для використання їх в подальшому.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.
Тож; не дивно, що колись цю рослину цінували особливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашають. А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, бувало, селом – хати, неначе в коралах, червоніють густими намистинками.
В народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.
Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спомини дитинства... Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: «Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато із пагона змайстрував сопілку. Було таке повір’я, «якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син — продовжувач роду. Так воно чи ні — суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…».
Прискакав (що зробив?)
Зiпявся (що зробив?)
Сидiв (що робив?)
Добрий вечір, не знаю, п'ять сотень, не знаю, тричі по десять, той рік