А. Гринёва и Швабрина объединяет лишь одно - это любовь к одной женщине. Но если в первом случае - это любовь взаимная, то во втором - коварная и злая. Капитанская дочка, Маша, пытает тёплые чувства лишь к Гринёву, Швабрина она же считает не тем человеком.
Б. Гринёв относится к людям с пониманием, но иногда ему присуще нотки соевольничества и некого превосходства. Например, когда он позволял обидеть Савельича, и хоть он имел на это право, как дворянин, но совесть его корила, заставляя признать вину и извиниться. Швабрин же не думает, что нужно считать с людьми. Отсутствие любви Марии к нему, ничуть не поколебило его отпустить её, наоборот, при удобном для него случаее, Швабрин заставлет дочь Капитана насильно выйти за него замуж.
В. Когда Емельян Пугачёв захватил крпость, то мя ясно видим, кто предатель, а кто патриот. Гринёв, пусть и воздержался открыто заявить о непокорности, но ни поддержал и не признал сторону обманщика. Швабрин же струсил, попытался найти выгодную для него сторону и перебрался к врагу.
Г. Всё-таки, я думаю, что любовь. Когда родители Марии были живы, то ещё можно было бы понять, почему Швабрин так стремится жениться на Капитанской дочке. Хотя бы для поддержания чина и поднятия корьерной лестницы. Но когда Маша осталась круглой сиротой, предатель всё равно не погасил своих чувств, переходя на более масштабных захват бедной девушки.
Д. Пушкин к каждой главе подбирал эпиграф, который предвещал её содержание. Прочитав небольшой текст перед главой, мы можем предположить, о чём будет идти речь далее.
1)Да,были у него свои достоинства и недостатки.Но,всё же,почему он остался святым?Потому что он ни разу не поднимал меча на своих товарищей,всегда был добр и Полезным для всех.Он не проиграл ни одного сражения!Вот почему его назвали "Великим".Его смерть сравнивали с заходом солнца для всей русской земли.Но слава о нем,его ратных подвигах и благих делах осталась в народе навечно.
2)В первом ответе я всё написал,добавлять я думаю нечего.Удачи!
Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)
(«...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)
<span>Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають риторичні окличні речення та вигуки. </span>
<span>Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку. </span>